Едіт Штайн

Свята Едіт Штайн або свята Тереза Венедикта Хреста (1891—1942) — католицька свята одна з покровительок Європи, мучениця, філософиня єврейського походження, жертва нацистських переслідувань. 1998 року Папа Іван-Павло II канонізував Едіт Штайн, а 2000 року проголосив її покровителькою європейського континенту (разом з двома середньовічними святими — Катериною Сієнською та Бриґіттою Шведською).

Едіт Штайн

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Остання ідея вчителя така: перш за все я повинна залишатися разом з ним до тих пір, поки не вийду заміж; крім того, я можу вийти заміж лише за людину, яка теж стане його асистентом, як і наші діти. Далі нікуди!
• Це було моєю першою зустріччю з Хрестом, з тією божественною силою, яку Хрест дає тим, що несуть його. Вперше свідомо мені з'явилася Церква, що перемогла смерть, народжена завдяки Христовим Страстям. У ту мить моя невіра впала, юдаїзм зблякнув в моїх очах тоді, як в серці моєму сходило Христове світло. І тому, ставши кармеліткою, я додала до свого імені слово «Хрест».
• Любов — це щось найвільніше з-поміж усього, що існує.
• Людина по-різному може служити спасінню інших людей.
• Не вибираючи, я взяла першу книгу, що потрапила мені до рук. Це був товстий том під назвою «Життя святої Терези Авільської». Я почала читати його, і читання так захопило мене, що я не відривалася, поки не дочитала книгу до кінця. Закривши її, я мусила зізнатися самій собі: це правда!
• Не було нічого, що залишилося б для мене незрозумілим. Я зрозуміла навіть найменші деталі обряду. В кінці Служби я зайшла в ризницю і після короткої бесіди зі священиком попросила його охрестити мене. Він поглянув на мене з подивом і відповів, що для того, щоб увійти до лона Церкви, потрібна підготовка: «Як давно ви сповідуєте віровчення католицької Церкви? — запитав він. — І хто займається вашою освітою?». Замість відповіді я була в змозі лише пробурмотіти: «Прошу вас, високоповажний отче, проекзаменуйте мене».
• Свідчення про навернення моєї матері позбавлені будь-яких підстав. Не знаю, хто це придумав — моя мати зберегла свою віру до кінця. Але оскільки її віра і повне покладання надії на Господа були незмінні з раннього дитинства аж до вісімдесяти семи років і були останньою іскрою, що жила в ній під час її агонії, я твердо сподіваюся, що Суддя був дуже благим до неї і що вона стала моєю великою заступницею, що допомагає мені, в свою чергу, досягти мети.
• …я б в цій ситуації вже нічого не робила. Я всім задоволена. «Науку Христа» можна осягнути лише тоді, коли відчуваєш тягар хреста у всій його повноті. Я була в цьому переконана з найпершого моменту і від щирого серця сказала: „Ave crux, spes unica“ (Радій, о Хрест, єдина надія).
• Був переддень першої п'ятниці квітня місяця, і в той святий рік свято Страстей Господа нашого Ісуса Христа відзначалося особливою урочистістю. У восьмій годині вечора ми зібралися на молитву в капелі… Проповідник говорив дуже добре…, але мій дух був занурений в щось сокровенніше, ніж його слова. Я звернулася до Спасителя і сказала Йому, що добре розумію, що Його Хрест лягає в цю годину на плечі єврейського народу. Велика його частина не могла цього зрозуміти, але ті, кому була дана благодать це зрозуміти, повинні були прийняти цей хрест добровільно від імені всіх. Я відчувала, що готова зробити це, і лише просила в Господа, аби Він вказав мені, як я повинна вчинити. Після закінчення служіння я була глибоко переконана, що моя молитва вислухана, хоча ще не знала, в чому полягатиме той хрест, який ляже на мої плечі.
• Віра дає відповідь на те, де слід шукати джерел сили.
• Я впевнена…, що Господь прийняв моє життя заради всіх. Я думаю про царицю Естер, вибрану зі свого народу, аби заступатись за нього перед царем. Я — маленька Естер, бідна і немічна, але Цар, що вибрав мене, нескінченно великий і милосердний. І це велика втіха.
• Я отримала те ім'я, яке попросила. Під хрестом я зрозуміла, яка доля була призначена для народу Божого в ті часи… Звичайно, сьогодні я краще знаю, що значить бути з Господом під знаменням хреста. Зрозуміти це до кінця неможливо; це таємниця.
• Між бути знаряддям, нехай навіть вибраним, і володіти благодаттю — прірва.
• Не те щоб я особливо вірила в мої молитви або особливо сподівалася на свої «заслуги». Проте, я переконана, що Бог нікого не закликає самого по собі, Йому вгодно прийняти в жертву чиюсь душу. Він посилає рясні знамення Своєї любові. (15.05.1938)
• Я відчуваю, що чим більше я корюся, то вільніша моя душа.
• Бути дитиною Божою означає віддати себе в руки Бога, виконувати Його волю, вкласти в Його божественні руки свої турботи і свої надії, не мучитися страхом перед майбутнім. У цьому полягає справжня свобода і радість синів Божих. Мало хто володіє нею, навіть серед дійсно благочестивих і героїчно готових до самопожертви.
• Подібно до наших прабатьків, які втратили Богосинівство і віддалилися від Бога, так і кожен з нас невпинно стоїть перед вибором між ніщо і повнотою Божественного життя, і рано чи пізно на власні очі в цьому переконується.
• Кожна людина повинна страждати і вмирати, але якщо вона є живим членом Містичного Тіла Христового, її страждання і смерть набувають спокутну силу завдяки Божественності Того, Який є його Глава.
• Сутність любові полягає у відданості.
• Хрест не є самоціллю: здіймається вгору та вказує шлях.