Жан Ануй
Жан Ануй (фр. Jean Marie Lucien Pierre Anouilh; 1910–1987) — французький драматург.
Жан Ануй | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Антігона. Бувають випадки, коли не треба особливо розмірковувати[1] |
Хор. Ну от. Тепер пружина натягнута. Надалі вже події розгортатимуться самі собою. Саме в цьому і полягає зручність трагедії. Варто мізинцем підштовхнути, надати прискорення, і вся машина закрутилась. Інколи для цього вистачає, щоб дівчина на вулиці помахала рукою, або якось прокидаєшся вранці і тобою оволодіває таке бажання прославитись — аж слинка котиться; бува й таке, що поставиш собі якось ввечері яке-небудь недоречне запитання — і готово! По тому лишається тільки попустити, щоб усе йшло своїм звичаєм. А сам можеш бути спокійним. Усе котиться належним чином. Усе припасоване до ладу, добре змащено споконвіку.[3] |
Кохати — значить безупинно боротися з тисячами перешкод у нас самих і навколо нас.[5] |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Французька п'єса ХХ століття. Театральний авангард / Упоряд. О. Буценко; Передм. В. Скуратівського. — К.: Основи, 1993. — 511 с.
- Найкращі афоризми / Упоряд. Г. Басюк. — Тернопіль: Яблуко, 2010. — 224 с. — ISBN 978-966-96873-1-9