Жан Ваньє

Жан Ваньє CC GOQ (фр. Jean Vanier; 10 вересня 1928], Женева — 7 травня 2019, Париж) — відомий канадський та французький фундатор громад для неповносправних людей, під назвою «Ковчег», а також руху «Віра і Світло» — громад для спілкування людей з особливими потребами, їх батьків та їх друзів.

Жан Ваньє

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Всі ці темні почуття, що їх дитина приховувала чи придушувала, оживають під час депресії, а, натомість, уже доросла людина не може зробити зрозуміти, звідки вони взялися.

Депресія не є ганебною хворобою, яку треба приховувати від інших. Кожна людина може у свій час відчувати біль, попасти в депресію; це становить частку нашого буття, нашої життєвої історії.

Депресія, темна і травмуюча сила, яка заполонює найглибші рівні нашої душі та розповсюджується по всьому тілі, походить зі зранень нашого дитинства.

Депресія — це результат прихованих жалів, темряви та почуттів провини, закопаних глибоко в серці.

Дитина може почати боятись себе самої, руйнівної сили у собі.

Іноді людям так потрібно виплакати, викричати, вилементувати всю свою злість, щоб поступово звільнитися від болю та розпочати нове життя.

Досконала любов - це вміння миритися з вадами инших людей.

Коли ми відчуваємо, що нас люблять, нами захоплюються, все здається легким. А коли всім байдуже, наше серце наповнюється горем.

Коли серце зранене, ми втрачаємо інтерес до всього; нічого не допомагає.

Любити людину не означає просто робити щось для неї; це щось значно глибше. Любити людину означає показувати її красу, її цінність, її важливість.

Любов робить нас слабкими й вразливими, позаяк руйнує бар'єри і знищує укріплення, які ми звели довкола себе.

Людське серце надзвичайно вразливе, його так легко зранити.

Наше тіло тісно пов'язане з почуттями. Багато в чому біологічне та психологічне — єдине, так само, як людська істота — єдина.

Придушені почуття, протиріччя і страждання залишаються схованими у найглибших куточках єства, у пам'яті внутрішньої істоти, в серці.

Рани серця — це частина життєвої дійсності, вони неминучі.

Світ темряви існує в кожній людині, і лише обсяг його залежить від чутливості дитини та сили болю, якого вона зазнала.

Шлях любови вимощено каменями самопожертви

Цей біль та важкість — не хвороба, а номальна, природна реакція на втрату, яка заторкує весь сенс нашого буття.

Щоб перестати страждати, шоб пережити втрату та почати нове життя, люди потребують не так психотерапевта, як друзів, готових пройти цей шлях разом з ними.

Якщо діти чуються любленими, вони спокійні та мирні, усміхнені, їхні очі і все тіло світиться з радощів.