«Життя богеми» (фр.La Vie de Bohème, в прокаті Фінляндії — фін.Boheemielämää) — фільм фінського режисера Акі Каурісмякі за мотивами роману Анрі Мюрже «Сцени з життя богеми».
Марсель: В цій чарці менше ніж в кошмарі п’янчуги.
.
Родольфо: У мене закінчилась кава, але я можу зварити суп.
.
Продавчиня ломбарду: А якщо дружина повернеться до вас і не знайде обручку? Родольфо: Не повернеться. Вона втекла з американцем. У нього кадилак. Мені соромно перед дітьми. Вони залишились зі мною, а грошей на їжу бракує. Вони плачуть від голоду. Вночі. Продавчиня ломбарду: Скільки років малюкам? Родольфо: 14, 9, 7, 6, 3, 2, 1, а молодшому пів року. Продавчиня ломбарду: Так багато дітей? Родольфо: Ми були молоді та закохані в один в одного тією дивною весною.
.
Марсель: Де ж чорний піджак? Родольфо: Ти не бачиш? Марсель: Ти його зіпсував. Я пропав. Газетний магнат Гассо запросив мене. Він заснував журнал мод «Пояс Озіріса» і вирішив призначити мене головним редактором. Якщо я з'явлюся в цих кошлатих речах — він передумає. Шонар: Ти в будь-якому випадку не можеш прийняти його пропозицію. Гассо підтримують праві. Твої принципи не дозволять їсти хліб просочений потом народу. Марсель: Ти помиляєшся. Він входить в ліву фракцію парламентського правого крила. І вчора голосував за пенсії вдовам. І він знайомий з впливовими людьми, яким я пораджу замовляти тобі музику, а Родольфо портрети. Шонар: Це змінює все. Коли ти з ним зустрічаєшся? Марсель: О п'ятій. Шонар: Не можна не гаяти ані хвилини. Черевики замажемо чорною лакрицею. Ніхто і не помітить, що одна пара з круглим носком, а інша гостроноса. Марсель: Мені потрібен чорний піджак. Я готовий віддати за нього десять років життя і праву руку.
.
Шонар: Тут напевно тисяч 60. Марсель: 15 240 франків якщо точніше. Аванс за видання пробного номера «Пояса Озіріса». Щоб застрахуватися від серйозних перипетій я хочу серйозно підійти до роботи. Я позбудуся цих ганчірок і почну одягатися пристойно, щоб мене поважали в будинку моделей. Якщо ви підете за моїм прикладом, — я влаштую вас рекламними агентами журналу. А поки наше життя буде визначати найсуворіша економія. Шонар: Повністю згоден. Але спочатку дай мені аванс у 2-3 тисячі франків. Марсель: Навіщо? Шонар: Для роботи агента мені потрібна машина. Щоб рекламувати журнал в провінціях. Марсель: Це вірно. Шонар: Може перекусимо? Марсель: Так, а потім я розповім вам свою нову роботу. Шонар: Недалеко від сюди є чудовий ресторан. Досить дорогий, але ми заощадимо час. Марсель: Але з завтрашнього дня ми повинні розібрати суворі заходи економії. Шонар: Щоб не їсти в ресторанах ми запросимо куховарку. Або краще найняти слугу, який буде бездоганно готувати. І квартири в бездоганному порядку. І більше часу на роботу. Поки слуга чистить черевики ми займаємося невідкладними справами журналу. Марсель: Для цього потрібна велика квартира. Шонар: Це в будь-якому випадку необхідно. Наше життя має відповідати нашому новому соціальному становищу.