Жозефіна Богарне
Жозефіна Богарне (фр. Joséphine de Beauharnais; 1763—1814) — французька дворянка, імператорка Франції (1804—1809), перша дружина Наполеона I, через дітей споріднена з кількома королівськими сім'ями Європи.
| Жозефіна Богарне | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Якщо мій чоловік досяг таких блискучих успіхів, то це тому, що йому пощастило командувати армією, кожен солдат якої є героєм. |
Я вмираю від нудьги... Чоловік мене не любить, але обожнює, і я боюся, що одного разу він зійде з розуму від цієї любові. |
Про Жозефіну Богарне
ред.Я не маю права вимагати від вас такої ж любові, яку маю до вас. Чому шнурки мають важити стільки ж, скільки золото? Я піддаюся владі, яку твоя краса, твій характер і твоя особистість мають наді мною. Я не маю права очікувати від вас того ж, тому що природа не наділила мене такими чарами, які були б потрібні мені, щоб прив'язати вас до себе. |
|||||
| — Наполеон Бонапарт |
Моє одруження з мадам де Богарне дозволило мені встановити контакт із цілою партією, необхідною для встановлення національного єднання — одного з принципових і надзвичайно важливих пунктів моєї адміністрації. Без моєї дружини я не міг би порозумітися з цією партією. |
|||||
| — Наполеон Бонапарт |
Моя дружина хороша жінка і не робить нікому зла. Вона готова бути імператрицею, до певного моменту, щоб мати гарні коштовності та гарний одяг, іграшки свого часу. Я ніколи не любив її сліпо, щоб не помічати її недоліків, але якщо я вирішив зробити її імператрицею, то через почуття справедливості. Я перш за все праведна людина. Якби вони кинули мене до в'язниці, і я не зміг зійти на трон, вона розділила б моє нещастя. І саме тому це є частиною моєї величі. |
|||||
| — Наполеон Бонапарт |
Одного разу, коли я сидів поруч з нею за столом, вона почала робити мені всілякі компліменти про мої військові здібності. Її похвала мене п'янила. [...] Я був палко закоханий у неї, і наші друзі зрозуміли це задовго до того, як я наважився згадати про це. |
|||||
| — Наполеон Бонапарт |
Ти, кого природа наділила духом, солодкістю та красою, єдина, хто може рухати й керувати моїм серцем, ти, яка так добре знає абсолютну владу, якою ти керуєш ним! — Лист Бонапарта під час розлуки в Італійській кампанії. |
|||||
| — Наполеон Бонапарт |
Жозефіна, нікому не здававшись смішною, займала трон, у якому дочка Кесарей настільки безславно її змінила. |
|||||
| — Шарль Моріс де Талейран-Перігор |
Вибираючи своїх коханців [Жозефіна] спершу керувалася головою, а потім серцем.[1] |
|||||
| — Кероллі Еріксон |
Чоловіки, які володіли нею, могли бути введені в оману її, здавалося б, пристрасним імпульсом, але хтива креолка ніколи не втрачала з поля зору власних інтересів. Серце не грало ніякої ролі в її фізичній насолоді. |
|||||
| — Пол Баррас |
Їй тридцять чотири роки — вік, який для жінки того часу не дуже свіжий. Коричневий колір обличчя трохи в’ялий: вона покращує його червоною і білою пудрою, якими користується з надзвичайною майстерністю. Дуже маленький ротик приховує посередні зуби, які вона намагається не виставляти напоказ. Мистецтво в ній завжди компенсує недосконалість природи. Політично вона консервативна і привертає до Наполеона симпатії аристократії, тоді як він тримає добро революціонерів. Вона елегантна, витончена, мила очима і голосом, наділена винятковою чарівністю. Її розмова чарівна, але не педантична чи претензійна. |
|||||
| — Гвідо Героза |
Примітки
ред.- ↑ Erickson, Carolly (2000). Josephine: A Life of the Empress. New York: St. Martin's Griffin. с. 82. ISBN 0-312-26346-5.
