Жульєта Шишманова
Жульєта Шишманова — народилася 5 січня 1936 — 16 березня 1978 р. трагічно загинула в авіаційній катастрофі. Заслужений тренер, заслужений майстер спорту. У 1963 р. стала переможницею міжнародного турніру в Празі. У 1965 р. Шишманова стала тренером команди «Септемврійське знамя», а через деякий час — старшим тренером збірної Болгарії. Багато в чому завдяки Жульєті Шишманової була створена самобутня болгарська школа художньої гімнастики, нині визнана в усьому світі.[1]
| Жульєта Шишманова | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.«Виступиш перша, будеш орієнтиром для суддів»[1] — Як виховувати спортсмена до жеребу та суддійських оцінок |
Не можу сказати точно. Те, що я хотіла їм дати — досвід, знання, творчий заряд, я їм дала. Для мене, як і для моїх учителів, була моя щоденна робота. І я сподіваюся, що разом із цим щоденним «викладанням» художньої гімнастики я викладала їм і любов до праці, творчості. до всього великого, ризикованого, сильного. Вони щедро розплатилися зі мною, повністю втіливши мої задуми, блискуче захистивши нашу працю. І їхні майбутні перемоги як тренерів, які продовжать традиції болгарської школи, будуть моєю нагородою.[1] — Чому я хочу навчити своїх дівчат? |
Тоді я була захопленим молодим тренером, яка вирішила підкорити світ художньої гімнастики красою своїх дівчат, відкриттям масштабного стилю... Цей удар навчив мене враховувати дрібнички, не забувати про холоднокровність. Він змусив мене ввести у свою роботу нове поняття — математична точність натхнення. |
Я випробувала велике щастя: працювала з визначними гімнастками, які були моїми однодумцями. Ми однаково представляли гімнастичні композиції, однаково відчували музику, нам не потрібно було довго пояснюватися. Ми працювали легко, швидко. Коли я шукала оригінальний елемент, то бачила його вже підготовленим, завершеним, піднесеним мені з професійним мистецтвом: Це була не робота, а безперервний творчий пошук.[1] |
Я хочу допомогти своїм молодим колегам, хочу поділитися з ними раціональним, знайденим у численних пошуках, внаслідок великої праці, щоб вони могли скористатися цим досвідом у своїй роботі.[1] |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Ж. Шишманова. Большуй путь. — Москва.: Физкультура и спорт, 1980. — 88с.