Збруєв Олександр Вікторович

Олекса́ндр Ві́кторович Збру́єв (рос. Алекса́ндр Ви́кторович Збру́ев; *31 березня 1938, Москва, Російська РФСР) — російський актор театру і кіно.

Збруєв Олександр Вікторович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«Актору доводиться працювати із різними режисерами. Безперечно, добре зустрічатися з талановитими режисерами. У цьому випадку мені, звичайно, пощастило. Ефрос — суперталановитий режисер, який залишив свій слід у театральному житті, так само як і Марк Анатолійович. Не кожному акторові щастить зустрітися із двома такими талановитими режисерами. Звичайно, перебудовуватися доводилося, але найголовніше, не втратити своє акторське, громадянське та людське "я". Щоб знайти загальний світогляд на той чи інший хід вистави, потрібне притирання». — про те, як актор адаптується до режисера в інтерв'ю газеті «Сьогодні» Александр Збруев: Признаться честно, я никогда не ходил в любимчиках. (17 квітня 2007 року)

«На той час це було нормальним. Та й поряд із блатними піснями ми співали і Вертинського. У нас було все — і гра на гітарі, і голуби, і ходіння на танці до парку Горького... Ми ходили туди просто побалакати на майданчику, познайомитися з дівчатами - чого тільки не буває в дитинстві та юнацтві. Але коли я вступив до Щуки, все перекинулося на 180 градусів — у мене з'явилися інші друзі та інші захоплення. Я ніколи не думав, що буду артистом, і це сталося, можливо, навіть тому, що в мене з хімією та фізикою завжди було погано — для мене це було китайською грамотою, на відміну від історії та літератури». — про власне дитинство в інтерв'ю газеті «Сьогодні» Александр Збруев: Признаться честно, я никогда не ходил в любимчиках. (17 квітня 2007 року)

«На той час це була особлива каста людей. Голубники були майже в кожному дворі. Тоді це було повальне захоплення. Нині цього немає. А колись голуби були у кожному дворі. Навіть існував дух суперництва. Летить, приміром, біла голубка, а ти зі свого подвір'я випускаєш голуба — відведе він голубку у твоє подвір'я чи не виведе? Голубник – це ціла наука. Уявляєте, ціла зграя чужих голубів, серед яких одна голубка... Голубник бачить це відразу, а якщо навіть не бачить, то пускає свого сильного голуба, такого собі голуба-мужика — і той летить до цієї зграї. І ось вони кружляють-кружляють-кружляють разом, а голубка влаштована так, що відразу тягнеться до іншого голуба. А голуб уже звик куди сідати — і голубка сідає разом з ним — таким чином, купується ще один голуб. А буває і навпаки, що ти посилаєш свою голубку, щоб відвести чужого голуба. Це досить важко пояснити. Багато хто цього не розуміє...» — про голубників у дворах в інтерв'ю газеті «Сьогодні» Александр Збруев: Признаться честно, я никогда не ходил в любимчиках. (17 квітня 2007 року)

«Справді, я православна віруюча людина. Але це надто особисте, із розряду речей, про які зазвичай не говорять. Інша річ, ставити подібні питання Васильєвій, яка свого часу йшла до церкви. Я поважаю православ'я, але волію про це не говорити. Можу сказати до слова, але в принципі Бог існує у кожної людини, вона живе всередині». — про релігійність в інтерв'ю газеті «Сьогодні» Александр Збруев: Признаться честно, я никогда не ходил в любимчиках. (17 квітня 2007 року)

«Великі артисти є як у нас, так і в Америці. Якщо говорити про театральну школу, то наша школа на цілий клас вища. Адже в Америці театру як такого немає, є мюзикли, а драматичного мистецтва майже не існує. Наші репертуарні театри зовсім інші. Якщо говорити про кіно, то за технологіями американське кіно, безумовно, знаходиться на найвищому рівні. Вони виховали цілу плеяду чудових акторів. Але ж і ми маємо великих майстрів». — про досвід зйомок у США в інтерв'ю газеті «Сьогодні» Александр Збруев: Признаться честно, я никогда не ходил в любимчиках. (17 квітня 2007 року)