Казимира Прунскене

Казими́ра Дану́те Пру́нскене (лит. Kazimira Danutė Prunskienė; 26 лютого 1943, Швенчьонський район, Литва) — литовська економістка й політична діячка, перший прем'єр-міністр Литви після відновлення незалежності (17 березня 1990 — 10 січня 1991).

Казимира Прунскене

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«Для мене це було абсолютно природно. По-перше, ще задовго до того, як вийшла в політику, я, викладаючи у Вільнюському університеті макроекономіки, критично оцінила реальність прийнятого в Радянському Союзі способу господарювання та періодично писала статті, в яких розповідала про збалансовану, соціально орієнтовану ринкову економіку». — про прийняття на засіданні Вибраної Верховної Ради Акту про відновлення незалежності Литви у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Мені навіть свою докторську дисертацію, де давалися стратегічні – економічні оцінки господарського механізму Західної Німеччини, довелося скоротити. Сиділа в Москві, в готелі, плакала та викреслювала половину рукопису. Загалом, тоді від моєї роботи залишилися ріжки та ніжки. Але, розмовляючи на ці теми з колегами, я знайшла все більше однодумців, чому вийшло це на диво швидко, особливо коли почалася перебудова. І, звичайно ж, коли випала нагода, я не могла не використовувати потенціал горбачовської перебудови та гласності. Ми зустрічалися з Анатолієм Собчаком, Гаврилом Поповим, разом розвивали свої ідеї, які були у доперебудовні часи нелегальними, і навіть у 1989 році на Конгресі та у Верховній Раді вони були для багатьох нових, а для центральної влади СРСР – неприйнятними. У цей же час у Литві з'явилася одна з інших груп, що об'єдналися у різних дискусійних клубах, екологічних організаціях чи товариствах охорони культурного насліду та наполягли на повернення нашої державної геральдики, національного прапора, мови, герба. Все це все з'явилося в єдиному русі, і у 1988 році був утворений «Саюдіс». До речі, я була першою, хто відкрито заявила про необхідність реформ нашої економічної та політичної системи. Я тоді сказала: «Краще жити добре нарізно, ніж погано разом»». — про реалізацію своїх поглядів в період перебудови у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Я не акцентувала уваги на тому, що Литва прагне вийти з окупаційного режиму, це був не мій жанр. Я пропонувала трансформувати самі принципи ринку і дати кожній республіці – на прикладі трьох балтійських – можливість реалізувати свій потенціал, рухаючись вперед з тією швидкістю, на яку вона здатна. А ця думка сприйнялася досить добре. Її підтримали Сахаров, Єльцин, Старовойтова, Собчак, Святослав Федоров і, до речі, Назарбаєв – він, скоріше всього, тоді, як і ми, балтійці, вже планував шлях від’єднання від Радянського Союзу... Я пам’ятаю, як одного раз на цю тему виступав академік Cтаніслав Шаталін, і потім, кілька років згодом, він не говорив, що, якщо б у 1989 році року Верховна Рада прийняла ідею Прунскене про перехід від централізованого управління на модель загального ринку, все має бути куди менше економічних втрат. Це дійсно було так, але, на жаль, які дехто сприйнявши мої виступи в штики. Я вам більше скажу: про такі речі, які ми могли б говорити тільки в ці дні, коли засідання вів Горбачов, тому що Анатолій Лук’янов, Микола Рижков та інші – ви знаєте їх імена – намагалися відстояти централізацію. Але, так або інакше, 27 листопада 1989 року, після шестимісячного обговорення, ми отримали більше двох третин голосів, я вийшла після засідання в коридорі, мене оточив натовп журналістів, і мені стало остаточно зрозуміло: нашій незалежності – бути». — про у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Першим нашим кроком став відступ від однопартійності на чолі з комуністичної партією. При цьому ми ясно усвідомлювали, що не просто виходимо з Радянського Союзу, що нам належить сформувати абсолютно нову для нас політичну та економічну систему. Правда, тоді ще не все розуміли, чим вільний ринок відрізняється від соціально орієнтованого, але «перебудову» ми все-таки почали... Я увійшла до складу ініціативної групи Саюдіса, розробляла господарську стратегію майбутньої самостійної Литви. У середині 1989 року мене вибрали на посаду віце-прем'єра, і основною моєю роботою стали підготовка стратегії реформування економічної системи та переговори з CCCP про економічну самостійність для нашої республіки. Через півроку, в лютому 1990-го, мене обрали депутатом Верховної Ради Литовської РСР. 11 березня новий склад Верховної Ради проголосив незалежність країни». — про те, як розгорталися події наприкінці 1980-х років у Литві у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Промисловість Литви в цей час була досить розвинена: енергетика, машинобудування, приладобудування, деревообробна, легка, харчова. Литва також має дуже вигідне географічне та геополітичне положення, що дозволяє розвивати торгівлю продукцією та туризмом. Це був наш шанс, і ми пішли цим шляхом. До речі, у травні 1990 року я майже дві години говорила про те ж саме з Маргарет Тетчер, і вона ... запитала: «Наскільки, пані Прунскене, на вашу думку, буде життєздатною Литва і скільки саме для вашої країни буде потрібно фінансових вливань?» Я тоді пояснила свою позицію». — про економічний потенціал незалежної Литви у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Він був тоді головою Верховної Ради Литви, і йому не подобалися мої високі рейтинги і рейтинги мого уряду у порівнянні до його самого і керованої ним Верховної Ради. До того ж у наші стосунки втрутилися патріархальні традиції – як може жінка в чомусь випереджати чоловіка?! Загалом, Ландсбергіс був дуже стурбований питаннями, хто з нас головний і чому не він є господарем незалежності та патріархом Литви. Всі ці речі проявлялися в досить уродливій формі і врешті-решт були на руку тим, хто працював проти нашої країни... Потім у Литві наступила певна депресія – і у внутрішньому житті, і у відносинах з Росією. І ці політичні та соціальні проблеми ускладнили становище ще кількох років». — про стосунки з паном Ландсберґісом у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Я не вважаю, що це робила Росія. Мова може йти тільки про ті сили старого режиму, які чинили опір новим реаліям, нашій незалежності та витіснення їх з високими постами... Якщо ми хочемо мирного сусідства з історичними партнерами, то потрібно навчитися поважати іншого друга, і в першу чергу спілкуватися. Я на цю тему не так давно написала статтю, вона називається «Нам пора вийти з полону русофобії»... Я ось пам'ятаю, як в 1995 році до Вільнюса приїхав «архітектор перебудови» Олександр Яковлєв. Ми багато розмовляли, і він сказав одну фразу: «Росіянам набридло бути винними». Я думаю, що в цьому є багато правди...». — про економічну блокаду Литви в 1990 році та оцінку думки, що це була «агресія Москви» у спецпроєкті «20 років перебудови і реформ» Казимира Прунскене: «Лучше жить хорошо врозь, чем плохо вместе» (21 лютого 2010 року)

«Зважте: двосторонніх переговорів, без погоджень із центром. Звичайно, у нинішній складній ситуації робота наших підприємств і організацій, які вийшли або виходять на прямі зв’язки, залежить не тільки від них, не лише від урядів обох республік. На неї дуже часто впливають фактори, які знаходяться за межами Литви й України. Але ми взяли на себе, можливо, й ризиковане зобов’язання, що за будь-яких умов обидві сторони не підводитимуть одна одну». — про міжурядові переговори у Києві представників Української РСР та з прибалтійським республіками про можливий вихід з СРСР поставки з України зерна «Парад договорів»: прямі шляхи в обхід Москви (1990 року)

«...Усякою діяльністю: професійною, громадською, політичною. Здається, цього вистачило б на кілька життів». — про те, що у її житті було забагато різних подій. Казимира Прунскене отметила свой юбилей в Вильнюсе (2004 року)

«Дуже тягне до рідного краю, де я народилася, зростала. Я рада, що там живе сім'я мого сина». — про те, що проживає у Швенченському районі у родині свого сина Вайдотаса за кілька кілометрів від рідного села, у гарному місці на березі озера Казимира Прунскене отметила свой юбилей в Вильнюсе (2004 року)

Про неї

	«Під час зустрічей я дізналася її як прекрасну особистість, яка з такою любов'ю, з таким бажанням спілкується з людьми, щоби якось полегшити їм життя. Як її можна не любити». — про особистість Казимира Прунскене отметила свой юбилей в Вильнюсе (27 лютого 2023 року)
	— акторка Вайва Майнеліте

	«Це дуже компетентна, авторитетна людина, професор... Коли вона створювала уряд, обирала компетентних людей». — про оцінку діяльності Казимира Прунскене отметила свой юбилей в Вильнюсе (27 лютого 2023 року)
	— доцент Ірена Віткене

	«Побажати можна тільки, щоб ці найкращі якості, хороші, які вона має, щоб вона їх не забувала і вони її не полишали». — про побажання та перспективи Казимира Прунскене отметила свой юбилей в Вильнюсе (27 лютого 2023 року)
	— екс-міністр економіки Вітаутас Навіцкас

	«Стан стабільний. Знаєте, на філософські теми вона не може розмірковувати. Але на побутовому рівні ми спілкуємося, іноді співаємо». — про стан здоров'я після пережитого в 2012 році інсульту Казимира Прунскене отметила свой юбилей в Вильнюсе (27 лютого 2023 року)
	— рідний брат Рімантас Станкявічюс