Калинець Ігор Миронович

І́гор Миро́нович Калине́ць (*29 липня 1939, Ходорів) — український поет, прозаїк, дисидент, політв'язень.

І́гор Калине́ць

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Вигідна імперії політика повного «єдінообразія», за якої «від молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить», не може мати нічого спільного з мовною політикою унітарної національної держави, яка не володіє ні чужими територіями з корінними націями на них, ані не прагне принизити представників інших національних держав, що проживають у ній.

(«До питання про концепцію мовної політики в Україні»)

• Вже слово — віщий проводир:
  Боян прихильний і Митуса —
  До бунту вічного спокуса.

[1]

• Озиваєшся, скрипко, тіла свого повнотонням,
  у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
  Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
  коли приходить кохання великий скрипаль.

(Музика // Вогонь Купала. — С. 32)

• Втішаймося розлукою,
  розлукою,
  котра
  наші дні
  перетопить у золото,
  наші дні,
  в ще одну зорю перекує,
  бо завбоге небо
  у розлуці.

(«Приготовляння до осені», 1973)

• Важка проблема з російською і російськомовною частиною нашого суспільства … Є… патріоти серед них… Але чи усі вони усвідомлюють, що своєю мовою, культурою несуть погибель українській нації?

Джерела

• Калинець, Ігор. Вогонь Купала. Поезії / Передмова Лариси З. Онишкевич. — Париж; Балтимор; Торонто: Українсьтке видавництво «Смолоским» ім. В. Симоненка,1975. — 48 с.