Вікіцитати

Карл Саган

американський астроном і науковець (1934–1996)

Карл Едуард Саган (англ. Carl Edward Sagan; 9 листопада 1934 — 20 грудня 1996) — американський астроном, астрофізик, космолог, видатний популяризатор науки і письменник-фантаст.

Карл Саган
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Саган.

Цитати

ред.
  •  

Земля — дуже маленька сцена на безкраїй космічній арені. Подумайте про ріки крові, пролиті всіми цими генералами та імператорами, щоб, в променях слави й тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини пісчинки. Подумайте про безкінечні жорстокості, що вчиняють мешканці одного кутка цієї точки над трохи іншими мешканцями іншого кутка. Про те, наскільки часті між ними розбіжності, про те як прагнуть вони вбивати один одного, про те, якою гарячою є їхня ненависть. — про бліду блакитну цятку

 

The Earth is a very small stage in a vast cosmic arena. Think of the rivers of blood spilled by all those generals and emperors so that, in glory and triumph, they could become the momentary masters of a fraction of a dot. Think of the endless cruelties visited by the inhabitants of one corner of this pixel on the scarcely distinguishable inhabitants of some other corner, how frequent their misunderstandings, how eager they are to kill one another, how fervent their hatreds.[1]

  •  

Наша поза, наша уявна значимість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті — всі вони пасують перед цією точкой блідого світла. Наша планета — всього одинока пилинка в навколишній космічній пітьмі. — про бліду блакитну цятку

 

Our posturings, our imagined self-importance, the delusion that we have some privileged position in the Universe, are challenged by this point of pale light. Our planet is a lonely speck in the great enveloping cosmic dark.[1]

  •  

Земля — поки єдиний відомий світ, здатний підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні, в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні — Земля зараз наш дім. — про бліду блакитну цятку

 

The Earth is the only world known so far to harbor life. There is nowhere else, at least in the near future, to which our species could migrate. Visit, yes. Settle, not yet. Like it or not, for the moment the Earth is where we make our stand.[1]

  •  

Те, що ми не уявляємо механізмів дії астрології, є важливим, проте не є вирішальним аргументом. Наприклад, коли Вегенер запропонував теорію дрейфу континентів, її механізм теж був невідомий. Проте, як бачимо, Вегенер мав рацію, а ті, хто заперечував, вказуючи на відсутність механізму, помилялися...

  •  

Довго, уважно подивіться на неї. Дивіться на цятку скільки можете, — а тоді спробуйте переконати себе, що Бог створив цілий Усесвіт для одного з приблизно 10 мільйонів видів, які населяють цю порошинку. А тепер — ще один крок: уявіть, що це все створено лише для певної частини цього виду: особин певної масті чи статі, етносу чи релігії. Якщо вам це не видасться неймовірним, оберіть ще одну цятку. Уявіть, що її населяє інша форма розумного життя. І її представники також уявляють такого Бога, який створив усе спеціально для них. Чи дуже серйозно ви сприймете цю їхню претензію? [2] — про бліду блакитну цятку

  •  

Надзвичайна сила характеру потрібна, щоб опиратись улесливій спокусі, яку сіють ті, хто запевняє нас у нашій очевидній, навіть Богом дарованій вищості над подібними до нас.[3] — про людство

  •  

Ми не схильні надмірно критично ставитися до свідчень, які підтверджують нашу вірування.[4] — про людство

  •  

Філософія і релігія давали людям лише думку - думку, яка могла б бути спростована спостереженнями чи дослідами, — як щось певне й остаточне.[5] — про науку, філософію та релігію.

  •  

Ми, схоже, прагнемо привілеїв, отриманих не за справи, а від народження, просто від того факту, що ми люди й народилися на Землі.[6] — про людство

  •  

Сучасна наука — подорож у незвідане, де на кожній зупинці на нас чекає урок скромності. Дехто з пасажирів, бува, жалкує, що не залишився вдома.[7] — про науку

  •  

Навіть якщо Всесвіт створений спеціально для появи життя чи розуму, у незчисленних світах можуть жити й інші істоти.[8] — про позаземне життя

  •  

Так, лише певні закони й значення сталих сумісні з нашою формою життя. Але, по суті, ті самі закони й значення сталих потрібні для утворення каміння.[8] — про життя

  •  

Сьогодні сформульовані такі космологічні моделі, за якими навіть весь Усесвіт не є чимось надзвичайним.[8] — про всесвіт

  •  

Ми гадаємо, що наш Усесвіт унікальний, але він є одним із безлічі — можливо, нескінченності — настільки ж справжніх, незалежних та ізольованих усесвітів.[9] — про всесвіт

  •  

У нас немає й близько тієї могутності, щоб у найближчому майбутньому спробувати створювати всесвіти самостійно.[9] — про всесвіт

  •  

Схоже, до всіх наших обставин застосовується принцип невизначеності. Ми не могли знати заздалегідь, що факти будуть настільки глибоко й постійно несумісними з думкою про центральність людей у Всесвіті. Однак більшість наших суперечок нині завершується на користь думки, що, як вона прикра, може бути сформульована одним реченням: «Нам не дали головної ролі в космічній драмі».[10] — про людство

  •  

Хай там що вчені відкрили й довели, у повсякденному житті ми часто не зважаємо на їхні відкриття. У нас все одно не Земля обертається, а Сонце сідає чи встає... Ми всі геоцентрики, які кутаються в поважну коперниківську мантію.[11] — про людство

  •  

[Раніше] ми у своїх космологічних міфах були схильні робити все близьким і знайомим.[12] — про людство

  •  

Чого насправді ми хочемо від філософії та релігії? Паліативу? Терапії? Комфорту? Чи хочемо ми байок, які підтримують наш дух, чи розуміння свого дійсного становища? Наш розпач через те, що Всесвіт не такий, як нам хотілося б, видається дитячим.[13] — про звинувачення на адресу науки

  •  

Людська психологія поступається перед Усесвітом, його грандіозністю й величністю, а особливо перед його байдужістю. Наука нас цього навчила, тому що ми маємо хист до самоомани, а суб'єктивності не можна давати повну владу.[14] — про релігійні та філософські упередження

  •  

Більшість людей знаходить способи пристосуватися до Всесвіту — особливо, коли їм дають засоби, щоб мислити чітко.[14] — про наукове пізнання

  •  

У чомусь наука значно перевершила здатність релігії викликати трепет[...] Релігія, стара чи нова, яка б наголошувала на величі Всесвіту в тому вигляді, як її показала сучасна наука, змогла б зібрати стільки благоговіння й трепету з людства, скільки не вдалося традиційним віровченням. Рано чи пізно така релігія виникне. [15] — про науку

  •  

Наш час обтяжений сумарною вагою розвінчання один за одним усіх наших щасливих міфів: ми з'явилися хтозна з яким запізненням; ми живемо на задвірках космосу; ми виникли з мікробів і багна; мавпи - наші родичі; ми не повністю контролюємо свої думки й почуття; десь можуть бути значно розумніші істоти, зовсім не схожі на нас. А на довершення цього всього — ми коїмо на своїй планеті хтозна-що й становимо загрозу для себе самих.[16] — про людство

  •  

Між нами немає згоди щодо нашого місця у Всесвіті. Немає загальної згоди і щодо довгострокової мети нашого виду (окрім просто виживання). Особливо у важкі часи ми відчайдушно прагнемо підтримки й стаємо несприйнятливими до проповідей, які розбивають наші надії і ставлять нас на кілька щаблів нижче, ніж раніше: нам значно більше хочеться почути, що ми особливі, навіть якщо свідчення цього тримаються на волосині[...] Проте якщо наша мета — це глибокі знання, а не мілка підтримка, то користь від зміни точки зору значно переважить втрати.[16] — про людство

  •  

Щойно ми впораємося зі своїм страхом бути малими, то опинимося на порозі широкого і прекрасного Всесвіту.[16] — про людство

  •  

Ми — на сторожі сенсу життя. Нам дуже хочеться, щоб хтось був нам як батько й мати, щоб дбав про нас, пробачав наші помилки, рятував нас від дитячих промахів.[17] — про людство

  •  

Космос нічого про нас не знає.[18] — про людство

  •  

З космосу можна так легко розгледіти геть випадкові деталі життя на Землі, якісь ріжки та ніжки: гастрономічні звички жуйних тварин, японську кухню, засоби зв'язку між субмаринами, що блукають морями, носячі в собі смерть для двохсот міст,— а стільки витворів нашої монументальної архітектури, наші шедеври інженерії, наші намагання подбати один про одного залишаються практично невидимими.[19] — про цивілізацію

  •  

Ті уявлення, які ми прищеплюємо своїм дітям, стають дійсністю. Часто вони стають пророцтвами, самі себе сповнюють. Мрія - це мапа. [20] — про виховання

  •  

Я не вважаю безвідповідальним описувати навіть найжахливіше майбутнє: якщо нам треба його уникнути, то слід мати на увазі його можливість. [20] — про футурологію та фантастику

  •  

Порівняно з блискучими досягненнями роботизованих місій, впадає в око і вражає, наскільки менше наукових відкриттів було зроблено тоді, коли в космос відправляли людей. [21] — про НАСА

  •  

Дехто сприймає НACA як таку собі ширму для грандіозних планів виведення військової техніки в навколоземний простір, хоча така зброя на орбіті в багатьох ситуаціях є легкою мішенню. [21] — про НАСА

  •  

«Вояджер-1» і «Вояджер-2» — це космічні кораблі, які відкрили людському роду Сонячну систему, проклали шлях для майбутніх поколінь. [22] — про «Вояджер»

  •  

Зазвичай ми чуємо більше про дива, які привезено до нас, ніж про кораблі, які їх доправили, і майстрів, котрі ті збудували. Так було завжди. [22] — про «Вояджери»

  •  

«Вояджер» — це розумна істота: частково робот, частково людина. Він робить далекі світи доступними людським чуттям. [23] — про «Вояджери»

  •  

«Вояджери» — втілення технологій 1970-х років; якби космічні апарати проектувалися для таких завдань сьогодні, то в них були б присутні дивовижні досягнення розвитку штучного інтелекту, мініатюризації, швидкості обробки даних, апарат був би здатний до самодіагностики й саморемонту, вчився б на досвіді. Також він був би значно дешевшим. [24] — про «Вояджери»

  •  

У багатьох середовищах, де людям працювати небезпечно, — і на Землі, і в космосі — майбутнє належить партнерству робота і людини, і два «Вояджери» в цьому є предтечами й піонерами. [25] — про «Вояджери» та роботизацію

  •  

Роботизовані польоти до інших планет належать до того, що нам — не лише Сполученим Штатам Америки, а й узагалі людям як виду — вдається найкраще. [25] — про роботизацію

  •  

До того як ми придумали цивілізацію, наші предки здебільшого жили просто неба. до того як ми придумали штучне освітлення, забруднення атмосфери й сучасні нічні розваги, ми споглядали зорі. Звичайно ми мало практичні календарні причини, але були й інші. Навіть сьогодні перегодований враженнями мешканець великого міста відчуває несподіване зворушення, коли його очам відкривається чисте нічне небо, розцятковане мерехтливими зірками. Коли я, маючи за плечима багато років на світі й у науці, бачу його, мені досі перехоплює подих. [26] — про людину

  •  

Більшість великих винаходів в історії людства — від кам'яних знарядь і приручення вогню до писемності — належать невідомим творцям. Людство погано пам'ятає настільки давні події. [27] — про людство

  •  

Для мене є щось моторошне в зображенні темної Міранди, бо я можу пригадати, коли вона була лише тьмяною цяткою, яка маже губилася поряд з яснішим Ураном, який теж було відкрито важко, старанням й терпінням астронома. Усього-на-всього півжиття минуло — і невідомий об'єкт став і місцем, чиї давні й унікальні таємниці бодай частково, але розкриті. [28] — про Міранду, супутник Урана

  •  

Ми нічого не знайшли на десятках космічних тіл, подібного до чітких і виразних ознак життя, які на підльоті до Землі побачив апарат «Галілео». Життя - це остання гіпотеза. Про його присутність починають замислюватися лише тоді, коли більше немає чим пояснити наявні факти. [29] — про позаземне життя

  •  

Якби мене спитали, то я б сказав, що на жодному з вивчених нами космічних тіл життя немає — окрім, звичайно, нашої рідної планети. Проте я можу помилятися, і моє твердження — правдиве чи помилкове — вимушене обмежуватися масштабами Сонячної системи. [29] — про позаземне життя

  •  

Може, колись у ході наукових спостережень тієї чи іншої планетної системи ми з вами за ранковою кавою почуємо про новину про життя на іншій планеті. [30] — про позаземне життя

  •  

Кожен «Вояджер» сам собою - це вже певне послання...Проте якщо апарат зустрінеться істотам значно розвиненішим із науково-технічної точку зору (іншим не вдасться знайти й уловити маленький, тихий космічний апарат у міжзоряному просторі), можливо, ці інопланетяни без проблем зрозуміють, що записано на золотих дисках. Може, вони відзначать нестабільність нашого суспільства, те, на скільки наші технології випереджають нашу мудрість. Можливо замисляться: ці істоти, відколи запустили «Вояджер», знищили самих себе — чи, навпаки, стали спроможні на більші звершення?
А може бути й так, що диски ніхто й ніколи не знайде. Можливо, ніхто за п'ять мільярдів років не погляне на них. П'ять мільярдів років — це дуже довго. За такий час люди або вимруть, або еволюціонують в інших істот, жоден із наших артефактів на Земелі до того часу не збережеться, материки невпізнанно зміняться чи зруйнуються, Сонце стане інакшим і спалить Землю дотла або перетворить її на хмару атомів. [31] — про «Вояджери»

  •  

Хоч де на Землі ми мешкаємо , хоч якою мовою ми говоримо, хоч як різняться наші звичаї та політичний устрій — небо над нами спільне. Більшість із нас очікує від неба саме блакитного кольору й не безпричинно буде здивована, якщо уставши зранку, побачить небо чорним, жовтим чи зеленим...Якщо колись буде створено прапор Землі, то він має бути блакитний. [32] — про людство

  •  

Перевезіть мене з зав'язаними очима на будь-яку планету в Сонячній системі; не відчуваючи гравітації, не дивлячись на ґрунт, я зможу доволі точно визначити місце, якщо ви покажете мені лише тамтешні небеса. [32] — про небо

  •  

Людське життя просто своїм існуванням зобов'язане цим блакитним небесам. Ми слушно вважаємо їх м'якими та священними.[33] — про небо

  •  

Іноді кажуть, що вчені — люди не романтичні, що їхня пристрасть до чисел і точності позбавляє світ краси й таємничості. Однак хіба наше серце не сповнює захват і хвилювання, коли стає зрозуміло як світ на справді влаштований:.. Ні світанок, ні захід сонця не стають менш романтичнішими від того, що що ми трохи розуміємо чому вони такі.[34] — про знання та вчених

  •  

Як завжди буває в науці, давні таємниці розвіюються (і їм на зміну приходять нові).[35] — про науку

  •  

Сьогодні ми відправляємо апарати в різнокольорові небеса інших космічних об'єктів. Колись ми вирушимо туди самі... Мрія про польоти в повітрі - рідна сестра мрії про польоти в космос. Породжені тими самими візіонерами і фантазерами, вони спираються на схожі технології й розвиваються більш-менш паралельно. [36] — про космічні польоти

  •  

Дехто вважав, що камера [під час космічних досліджень] — це насправді не науковий інструмент, а так, принагідне потурання інтересам публіки: дані знімків не можуть дати відповідь на пряме й чітке наукове запитання. [37] — про програму «Марінер»

  •  

Небажання сприйняти саму ідею гарячої поверхні на Венері, напевне можна пояснити тим, що нам дуже не хотілося відступатися від мрії, що найближча планета є придатною для життя, зручною для майбутнього дослідження — а може, колись, у майбутньому, ще й для того, щоб оселитися там. [38] — про дослідження Венери

  •  

Вулкани інших космічних світів – видовище бентежне. Вони заворожують, сповнюють нас подивом, захоплюють красою й розмаїттям Космосу. Однак ці екзотичні вулкани роблять нам і іншу послугу: допомагають зрозуміти наші «рідні» земні вулкани – і, може, колись ми навчимося передбачати їхні виверження. [39] — про вулкани

  •  

Лише кілька століть тому набула поширеності думка, що Місяць – це таке місце на відстані 400 тисяч кілометрів. І за цей короткий час ми пройшли шлях від азів розуміння природи Місяця до ходіння й катання його поверхнею. [40] — про дослідження Місяця та програму «Аполлон»

  •  

Мені пощастило брати участь у програмі «Аполлон», але я не засуджую тих, хто вважає, буцімто цей політ вигаданий, а його кадри знято у голлівудській студії. [40] — про «місячну змову»

  •  

Щоб відправляти людей на орбіту Землі, чи роботів на орбіту Сонця потрібні ракети – великі, надійні, потужні. Такі самі ракети можуть використовуватися у ядерній війні. Та сама технологія, якою можна відправити людину на Місяць, може пронести через пів-Землі ядерну боєголовку. Та сама технологія, яка виводить астронома й телескоп на орбіту Землі, також може відправити туди лазерну «бойову станцію»... Той, хто відправить людину в космос, захоплює увагу та уяву всього світу.
Ніхто б не став витрачати гроші на таку космічну експедицію суто з цієї причини, а проте це найнаочніший спосіб показати ракетну потужність. [41] — про космічні перегони та програму «Аполлон»

  •  

Найважливіше, що «Аполлон» створив егіду, «парасольку», під якою блискуче спроєктований космічний робот був відправлений у політ через усю Сонячну систему, оглядаючи десятки космічних тіл. Нащадок «Аполлону» вирушив до краю, за яким закінчуються планети. [42] — про програму «Аполлон»

  •  

«Аполлон» дав таку упевненість, енергію й широту бачення, яка захопила уяву всього світу... Уперше жителі Землі змогли побачити свою планету згори – всю Землю, Землю в кольорі, Землю, як вишукану біло – синю кульку, яка обертається в темному просторі. Ці знімки допомогли пробудити нашу сонну відповідальність за планету. Вони дають безперечні свідчення того, що в нас на всіх одна вразлива планета. Нагадують, що є суттєвим, а що ні. Ці фотографії – предтечі блакитної цятки, сфотографованої з «Вояджера». [43] — про програму «Аполлон»

  •  

Із земної орбіти найбільше враження справляє ніжна блакитна дуга обрію: тонку атмосферу Землі вилно від її краю. Стає зрозумілим, що суто місцевих проблем не буває. Молекули – дурні. Промислові отрути, парникові гази, речовини, що шкодять захисному озоновому шару, з лгдяду на свою повну й цілковиту відсутність розуму, не знають кордонів... Тож через майже міфічні здатності нашої техніки (і панівну недалекоглядність) ми починаємо – на рівні континентів і всієї планети – становити небезпеку для себе самих. Простіше кажучи, якщо ці проблеми буде розв'язано, то лише узгодженою дією багатьох держав протягом багатьох років. [44] — про людство та землю

  •  

Від короткого споглядання Землі з орбіти починає відступати навіть такий націоналізм, який глибоко в'ївся в душу. Наші глобальні непорозуміння здаються сварками попелиць на поверхні сливи. [44] — про націоналізм

  •  

Відкриття одного-єдиного позаземного організму (навіть такого скромного як бактерія) здійснило б революцію в нашому уявленні про живе. [45] — про позаземне життя

  •  

Дивлячись на ті інші світи, ми починаємо розуміти що буває, коли чогось одного забагато, а іншого замало. Дізнаємось як планета може розлагодитися... Три екологічні катастрофи – усі глобального масштабу – виявлено останнім часом: руйнування озонового шару, потепління внаслідок парникового ефекту, ядерна зима. Усі три відкриття міцно пов'язані з дослідженням інших планет. [45] — про дослідження космосу та глобальні катастрофи

  •  

Інші планети – чудовий посібник для тих, хто вивчає Землю. Вони вимагають в нас широти й глибини знань, вони кидають виклик нашій уяві. [46] — про планети та дослідження космосу

  •  

Климатичну історію сусідньої планети (яка багато в чому схожа на Землю, ось тільки на її поверхні можуть плавитися олово й свинець) варто знати, особливо тим, хто каже, що парниковий ефект на Землі минеться сам собою, що нам не треба ним перейматись або (такі думки публікують групи, що називають себе консервативними) що парниковй ефект – це взагалі «вигадка». [46] — про Венеру та парниковий ефект

  •  

У науці ніколи не знаєш, до чого врешті дійдеш. [47] — про науку

  •  

Вивчення нашої планети та інших космічних тіл – річ за своє природою не містечкова, не націоналістична, ні шовіністична. Хоч украй рідко люди займаються такими науками через те, що вони інтернаціоналісти. [48] — про науку

  •  

Коли я розглядаю факти, мені здається, що дослідження планет – одна з найпрактичніших і найнеобхідніших справ для Землі. Навіть якщо нашу уяву не збурює думка про незнані світи, навіть якщо в нашому серці немає жодного нанограма авантюризму, навіть якщо гас цікавимо тільки ми самі у найвужчому сенсі слова – дослідження планет все одно завжди виправдовує себе. [49] — про дослідження космосу

  •  

Настане час – може, він уже зовсім близько – і буде така держава (а ймовірніше, об'єднання держав), яка займеться наступним великим кроком людського освоєння космосу. [50] — про дослідження космосу

  •  

Нас кличе Марс – скарбниця важливої наукової інформації, що важлива не лише сама собою, а й тим, що в її світлі можна дізнатися про нашу рідну планету. [51] — про дослідження Марса

  •  

Місії до інших космічних тіл від самого початку виконувалися за останнім словом техніки. Так було, так є й нині. Їх готують із запасними підсистемами, ними керують віддані справі досвідчені інженери, але все одно вони не ідеальні. Дивно не те, що ми іак багато помилялися, а те, що нам так багато на справді вдалося. [52] — про дослідження космосу

  •  

Коли я уявляю перші дослідження на Марсі, то зазвичай це машина, дещо подібна до джипа, рухається мережею долин, а її екіпаж озброєний геологічними молотками, фото- й відеокамерами та аналітичними інструментами. [53] — про дослідження Марса

  •  

Що дешевша і швидша буде місія, то на більший ризик прийдеться йти астронавтам і космонавтам на борту...[Але] ніякий бюджет, ніякий строк не є стовідсотково надійним, коли ми робимо спробу чогось настільки грандіозного,чого ще ніхто ніколи не робив.Що тривалішої відстрочки ми будемо просити, то більшою стає ціна й довшим шлях до мети. [54] — про дослідження Марса

  •  

Не є достатньою причиною летіти на Марс ні велика мрія дитинства, ні очевидність цієї планети як довгострокового місця дослідницької праці людства. Якщо ми ведемо мову про настільки витратну справу, то вона має виправдовувати свою ціну.[55] — про дослідження Марса

  •  

Прибічники людських польотів на Марс мають дати відповідь, чи в довгостроковій перспективі місія туди зможе допомогти з розв'язанням якихось проблем тут, у нас. [56] — про доцільність пілотованого польоту на Марс

  •  

Історія нашої цивілізації показую, що пошук фундаментальних знань – шлях до найзначніших практичних кроків уперед. [56] — про фундаментальні наукові дослідження

  •  

Виправдовувати проект його побічною дією – це розписатися в тому, що він не стоїть на власних ногах, не може виправдовувати своє існування тією метою, для якої призначений. [57] — про доцільність наукових досліджень

  •  

Ракети , списані через завершення холодної війни, можуть приносити користь: виводити об'єкти на навколоземну орбіту або ж запускати їх до Місяця, планет, астероїдів і комет. Проте все це можна робити й не відправляючи нікого на Марс. [58] — про доцільність пілотованого польоту на Марс

  •  

Космічна перспектива, що постає перед нашими очима, поглиблене бачення свого місця у Всесвіті, дуже помітна програма, яка впливає на наше уявлення про себе самих, може наочно показати нам крихкість природи Землі, спільність для всіх небезпеки, що нависла над нею, і спільну відповідальність усіх держав і народів Землі. [59] — про доцільність пілотованого польоту на Марс

  •  

Дослідницькі космічні польоти відкривають очам широко загалу наукові ідеї, наукове мислення, наукову термінологію. Вони підвищують загальний рівень інтелектуальних запитів. Думка, що ми збагнули щось таке, про що ніхто раніше й не підозрював, породжує захват та піднесення, що їх особливо потужно відчувають науковці, залучені до відкриття, але ці відчуття є заразливими: вони поширюються суспільством, відскакують від стін, повертаються до нас рикошетом. [60] — про доцільність пілотованих космічних польотів

  •  

Що більше науки у засобах масової інформації (особливо якщо там описуються методи разом із висновками та наслідками), то здоровішим, на мою думку, є суспільство. Людей усієї Землі об'єднує жага розуміння. [61] — про популяризацію науки

  •  

Бажання літати, як птахи, володіло серцями багатьох піонерів повітроплавства, зокрема Леонардо да Вінчі та братів Райт. Може, у цьому й частина принадності космічних польотів також... Дослідження планет задовольняє нашу схильність до великих задумів, подорожей і випробувань, яка притаманна нам ще від тих часів, коли люди були мисливцями й збирачами в саванах Східної Африки мільйон років тому. [62] — про пілотований космічний політ

  •  

Нам чимало треба зробити в нашому земному господарстві, і діяти завзято. Проте такі вже ми істот, що нам потрібні нові обрії – з суто біологічних причин. щоразу людство тягнеться вперед, виходить за новий поворот – і від того отримує заряд життєвої сили, якого вистачає на століття.
Поряд є інший світ і ми знаємо туди дорогу. [62] — про доцільність пілотованого польоту на Марс

  •  

Картина давньої Сонячної системи, яка виникає перед нашими очима, не нагадує поважний рух подій, призначений для створення Землі. Натомість видається, що наша планета з'явилася й вижила суто в наслідок щасливого випадку, посеред неймовірних катаклізмів. [63] — про утворення Землі

  •  

Ми схильні применшувати небезпеку нових технологій... Мине те що часто не зважаємо на застереження оракулів, а зазвичай до них і не звертаємося. [64] — про людство та технології

  •  

Безглуздо казати, що будь-які технології можуть служити і добру, і злу. І коли зло набуває апокаліптичних масштабів, можливо, нам варто ставити обмеження на те, які технології можна розробляти. [65] — про людство та технології

  •  

Якщо ми занадто поквапимося розробляти технологію рухання космічних тіл, куди нам хочеться, то можемо знищити себе, якщо будемо діяти занадто повільно, то загинемо. Надійність світових політичних організацій і впевненість, яку вони вселяють, має значно зрости, перш ніж їм можна буде довірити настільки серйозне питання. [66] — про міжнародні організації та небезпечні астрономічні об'єкти

  •  

Існування небезпеки міжпланетних зіткнень, якщо її буде усвідомлено більшістю людей, може згуртувати наш вид. [67] — про людство та небезпечні астрономічні об'єкти

  •  

Ми маємо поважно утвердити людську присутність у всій внутрішній частині Сонячної системи. [68] — про людство та небезпечні астрономічні об'єкти

  •  

У тривалій перспективі, навіть якби ми не були нащадками професійних мандрівців, навіть якби нами не володів дух дослідження, декому з нас усе одно довелося би полишити Землю – просто для того, щоб забезпечити виживання всіх нас. [68] — про людство та небезпечні астрономічні об'єкти

  •  

Змінюючи Землю або будь-яку іншу планету з атмосферою, ми повинні бути обережні реакцією: ми можемо трохи підштовхнути довкілля в якійсь бік, а воно продовжить саме собою – і легке охолодження призведе до неконтрольованого зледеніння, як це могло статися на Марсі, або легке нагрівання – до неконтрольованого парникового ефекту, як на Венері. Геть не ясно чи наших знань достатньо для того, щоб такого не сталося. [69] — про тераформування

  •  

Хай там як, потужні зміни в природі інших космічних тіл можна буде здійснити розумно й відповідально лише тоді, коли ми набагато краще зрозуміємо ці світи. Прибічники тераформування мають спочатку стати прибічниками довгого, ретельного наукового дослідження інших світів. [70] — про тераформування

  •  

Чи можна нам, які накоїли такого на своєму космічному тілі, довіряти інше?.. Прикметою того, що людство готове серйозно замислитися над тераформуванням, буде наведення ладу на рідній планеті. Ми можемо вважати це випробуванням на глибину нашого розуміння своєї відповідальності. Перший крок в інженерії Сонячної системи полягає в тому, щоб гарантувати придатність Землі до життя. [71] — про тераформування

  •  

Ми на порозі появи таких технологій, що перетинають межу буденного та неможливого. Це може викликати суперечливі почуття. Якщо ми не заподіємо собі чогось жахливого доти, то в іншому столітті тераформування може виявитися не більш можливим, ніж сьогодні перебування людей на космічній станції. [71] — про тераформування

  •  

Я вважаю, що досвід життя на інших космічних тілах неминуче змінить нас. Наші нащадки, народжені й виховані поза Землею, природно, будуть вірні передусім своїй батьківщині, хай як любитимуть і Землю. Їх фізичні потреби, їхні технології та соціальні структури будуть не такими я наші. [71] — про колонізацію космосу

  •  

Побачивши на власні очі низку безплідних і пустельних світів, наші космічні нащадки безумовно плекатимуть життя. Вивчивши щось із того, що засвоїли люди ще на Землі, вони, можливо, захочуть застосувати ці уроки в інших світах, щоб уберегти прийдешні покоління від страждань, яких вимушено зазнали предки, і щоб узяти на озброєння весь наш досвід удач і помилок, розпочинаючи рух людства до незнаних змін і відкриттів у безкрайому космосі [72] — про колонізацію космосу

  •  

У дитинстві ми боїмося темряви. У ній може чаїтися що завгодно. Невідоме страшить. За іронією долі, нам судилося жити в темряві. [73] — про космос

  •  

У галактиці Молочний Шлях 400 мільярдів зір. Із такої величезної кількості хіба може лише наше пересічне Сонце мати єдину населену планету? Може, й так. Можливо зародження життя, тим більше розумного, — річ надзвичайно малоймовірна. А може, цивілізації постійно виникають, але знищують себе, щойно стають у змозі це зробити. [73] — про цивілізацію

  •  

Наш рід знайшов спосіб спілкування крізь темряву, який долає величезні відстані. Жодні засоби комунікації не є швидшими, дешевшими, не сягають далі. [74] — про радіо

  •  

Навіть із нашим нинішнім рівнем техніки передачі й приймання сигналу ми могли б сьогодні спілкуватися з більшою частиною галактики. Вони мали б уміти комунікувати краще... Але тут повстає наш страх темряви. Думка про незнаних істот бентежить нас. І ми вигадуємо аргументи проти.[74] — про пошук позаземних цивілізацій

  •  

Виходити за рамки нинішньої науки — це одна з головних цілей науки. Серйозні студенти зазвичай не впадають у відчай, перегорнувши сторінку підручника й виявивши, що його автор знає щось таке, чого він, студент, не знав. Зазвичай студенти, доклавши зусиль, засвоюють нові знання і, за давньою людською традицією, гортають далі. [75] — про науку та пошук позаземних цивілізацій

  •  

Усвідомлення того, що такі [позаземні] істоти існують і, як того вимагає еволюційний процес, вони дуже відмінні від нас, матиме надзвичайне значення: будь-які розбіжності між нами тут, на Землі, дріб'язкові порівняно з відмінностями між нами і будь-ким з них. Ризикну припустити, може, відкриття позаземного розуму відіграє певну роль в об'єднанні нашої строкатої строкатої й розсвареної планети. Це було б останнє з великих низведень, обряд ініціації для нашого виду й поворотна подія в стародавніх пошуках нашого місця у Всесвіті. [76] — про позаземні цивілізації

  •  

Наука вимагає терплячого ставлення до неоднозначності. там, де ми не знаємо, зберігаємо віру. Усе роздратування, спричинене непевністю, служить вищій меті: воно змушує нас назбирувати кращі дані. Таке ставлення до життя відрізняє науку від багато чого іншого. Наука — не найпевніше джерело дешевих гострих відчуттів. Стандарти доказів суворі. Але, ідучи науковим шляхом, ми здатні бачити далеко, просвітлюючи навіть велику темряву. [76] — про науку та пошук позаземних цивілізацій

  •  

Сьогодні діється щось воістину епохальне... це перший момент в історії нашої планети, коли будь-який вид істот,що її населяють, через власні добровільні дії став небезпечним для себе, а також для багатьох сусідів по планеті. [77] — про людство

  •  

На засміченому полі дискредитованих самозакоханих шовінізмів тільки один, здається, ще не впав, в одному ми залишаємося особливими: через дії або бездіяльність і зловживання своєю технологією ми живимо в надзвичайний момент, принаймні для Землі — уперше один з видів став здатний стерти себе з її лиця. [78] — про людство

  •  

Оскільки в довготривалій перспективі суспільству кожної планети загрожує удар із космосу,кожна цивілізація, яка вижила, зобов'язана стати космічною — не через дух дослідництва чи романтичне завзяття, а а з найбільш практичних причин, які можна собі уявити: щоб залишитися живими. [78] — про колонізацію космосу

  •  

Дещо є особливим у нашому часі — не тільки часовий шовінізм, який відчувають, без сумніву, всі, хто живе в будь-яку епоху, але й щось дійсно унікальне, від чого неодмінно залежить майбутнє нашого виду: це перший випадок, коли (а) наша технологія, шалено зростаючи, досягла межі саморуйнування, але також і перший момент, коли (б) ми можемо відкласти або уникнути руйнування, вирушивши деінде, від Землі... Але перше не є причиною для відчаю, а останнє — для самозаспокоєння. не треба бути пасивними спостерігачами, які тремтять від жаху, поки вершиться невблаганна доля. Якщо ми не можемо повністю схопити долю в руки, то можемо спрямувати її в інший бік, чи пом'якшити, чи уникнути її. [79] — про людство та колонізацію космосу

  •  

Що більше нас опиниться за межами Землі,що розмаїтіші місця ми будемо засляти, то більш різноманітною стане планетарна інженерія, більший діапазон соціальних стандартів і цінностей, то в більшій безпеці будуть люди як вид. [80] — про людство та колонізацію космосу

  •  

Якби в цій сонячній системі було інше життя, воно могло б опинитися під неминучою загрозою, тому що люди наступають. у такому випадку я міг би навіть бути переконаним, що захист нашого виду, шляхом заселення певних інших світів пов'язаний з небезпекою, яку б ми становили для всіх решти. [81] — про людство та колонізацію космосу

  •  

Якщо на карту поставлено наше виживання в довгостроковій перспективі, то ми маємо поважний обов'язок перед нашим видом: вирушити до інших світів. [82] — про людство та колонізацію космосу

  •  

Людські схильності до самовдосконалення, заздрості та конкуренції завжди пульсуватимуть у глибині наших душ;... Це дуже важко — придушити людську винахідливість і допитливість, якщо ми вже побачили багатства, зручності та рятівні ліки, які пропонують технології. І якби такий регрес світової цивілізації був можливим, він, імовірно, міг би розв'язати проблему техногенної катастрофи, але залишив би нас беззахисними перед можливими падіннями астероїдів чи комет...
 Альтернативи не просто жорсткі — вони неефективні. Багато з тих небезпек, із якими ми стикаємося, дійсно викликані наукою й технікою, але передусім — тим, що ми отримуємо таку силу, для якої нам ще бракує розуму. здатність змінити світ, яку дала нам техніка, нині вимагає від нас такої розважливості й далекоглядності, як ніколи до того.
 Наука, звичайно, має і світлий, і темний бік; її плоди можна використовувати як на добро, так і на зло. Але якщо ми вже вдалися до науки — то вороття немає.[83] — про людство та технології

  •  

Неможливо, принаймні для нас, людей, зазирнути в майбутнє — тим паче на століття наперед... Навіть коли наші нащадки оселяться на навколоземних астероїдах, на Марсі й на супутниках зовнішньої частини Сонячної системи та кометного поясу Койпера, усе одно цілковита безпека не настане. [84] — про людство та небезпечні астрономічні об'єкти

  •  

Коли ми зможемо відправляти машини й себе самих далеко від домівки, далеко від планет — тобто дійсно вийдемо на сцену Всесвіту, — то обов'язково зіткнемося з явищами, не схожими ні на що відоме нам. [85] — про людство та колонізацію космосу

  •  

Якщо ми й надалі будемо накопичувати тільки силу, а не мудрість, то обов'язково знищимо себе... Якщо ми станемо навіть трохи більш жорсткішими, короткозорими, егоїстичними, не бажатимемо нічого знати більшою мірою, ніж зараз — то майже напевно в нас не буде майбутнього...
 Не ми з вами досягнемо Альфи Центавра та інших близьких зір. це буде хтось до нас подібний, але він матиме більше наших сильних сторін і менше слабкостей. цей вид повернеться до умов, дуже схожих на ті, у яких він здавна розвивався, більш упевнений, далекоглядний, здібний і розсудливий — такі істоти, яких ми б хотіли бачити нашими представниками у Всесвіті, тому що хтозна — може він повний видів, набагато старших, могутніших і не схожих на нас.
 Величезні відстані, які лежать між зорями, — це насправді дарунок долі. Істоти і світи немовби перебувають у стані захисного карантину. карантин скасовується лише для тих, хто достатньо пізнав себе і світ, навчився мудро мислити, щоб безпечно подорожувати від зорі до зорі. [86] — про людство та колонізацію космосу

  •  

За кілька мільйонів років — а може, набагато раніше,— ми зробимо себе кимось іншим. Навіть якщо не вдіємо нічого спеціально, природний процес мутації та добору працюватиме на наше вимирання чи перетворення на якійсь інший вид за такий час. [87] — про людство

  •  

Попри всі наші невдачі, обмеження й схильність помилятися, ми, люди, здатні до величних звершень. Це стосується і нашої науки, і деяких галузей нашої техніки, і нашого живопису, музики, літератури, і наших альтруїзму й співчуття, і навіть, у рідкісних випадках, нашого мистецтва керувати державою. [88] — про людство

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Sagan, Carl (1994). Pale Blue Dot: A Vision of the Human Future in Space (1st ed.). New York: Random House. ISBN 0-679-43841-6.
  2. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 22
  3. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 23–24
  4. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 25
  5. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 26
  6. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 30
  7. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 31
  8. ↑ а б в Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 46
  9. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 47
  10. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 48
  11. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 49-50
  12. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 54
  13. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 57
  14. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 59
  15. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 60
  16. ↑ а б в Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 61
  17. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 65
  18. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 66
  19. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 73
  20. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 76
  21. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 77
  22. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 78
  23. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 89
  24. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 89-90
  25. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 90
  26. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 103
  27. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 104
  28. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 115
  29. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 127
  30. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 128
  31. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 131
  32. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 132
  33. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 134
  34. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 136
  35. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 139
  36. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 139-140
  37. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 142
  38. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 148
  39. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 163
  40. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 166
  41. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 167-168
  42. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 171
  43. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 171-172
  44. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 175
  45. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 176
  46. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 181
  47. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 182
  48. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 182-183
  49. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 183
  50. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 184
  51. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 192
  52. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 194
  53. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 203
  54. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 209
  55. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 209-210
  56. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 212
  57. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 213
  58. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 215
  59. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 218
  60. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 219
  61. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 219-220
  62. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 220-221
  63. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 231
  64. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 249-250
  65. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 252
  66. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 253-254
  67. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 254
  68. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 255
  69. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 265
  70. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 271
  71. ↑ а б в Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 272
  72. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 273
  73. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 274
  74. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 275
  75. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 275-276
  76. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 286
  77. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 288-289
  78. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 290
  79. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 292-293
  80. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 293-294
  81. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 295
  82. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 296
  83. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 299-300
  84. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 301-302
  85. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 305-306
  86. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 310-311
  87. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 312
  88. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 313

Джерела

ред.

Саган Карл. Блакитна цятка: Космічне майбутнє людства. — Харків: КСД, 2023. — 320 с. — ISBN 978-617-12-9893-4


 

Поділіться цитатами з вашими друзями:
   


На цю статтю не посилаються інші статті Вікіцитат.
Ви можете допомогти проектові, додавши посилання сюди з інших статей Вікіцитат.
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Карл_Саган&oldid=143246