Карпатська Україна
Карпа́тська Украї́на (до 26 жовтня 1938 — Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 рр., незалежна держава в березні 1939 року.
Цитати
ред.Переживаємо найтяжчі часи. З усіх сторін дивляться на наш край та на наш народ, як на здобич. А ми в той саме час маніфестуємо з найбільшою радістю, бо в житті нашого народу осягнули ми ту мету, яка означає, що нашим краєм, нашим народом, буде управляти своя влада. |
|||||
— Юліян Ревай, міністр уряду Карпатської України, 12 жовтня 1938[1] |
Мадярський посол у Римі, барон Ф. Віллані, вже 22 вересня 1938 року поінформував італійського міністра закордонних справ, графа Ґалеацца Чіяна, що вже стоїть напоготові двадцять батальйонів терористів, з яких 4.000 включено до армії. В часі кризи Чехо-Словаччини в кінці вересня й на початку жовтня цих обідранців сконцентровано,при кордонах, а на особистий наказ прем’єра Імреді перші відділи в силі вісім соток увірвалися в Карпатську Україну, а двісті на терен Словаччини. Ці терористи були в цивільних одягах, першорядно озброєні, а їх завданням було вести всіми засобами пропаганду за злуку з Мадярщиною, деморалізувати місцеве населення й чехо-словацьку армію та спільно з польськими терористичними відділами з півночі провадити терористичні акції проти місцевого населення та українських політичних і культурних провідників. Під кермою самого шефа мадярської преси, Іштвана Антала, споруджено радіовисильню зараз при кордоні, яка аж до кривавих березневих подій вела промадярську пропаганду. |
|||||
— Петро Стерчо, український історик[2] |
Мадярщина, покликуючися на право самовизначення народів, домагалася права поневолити біля 700,000 карпатських українців, щоб зреалізувати "право самовизначення" для біля 50.000 мадярської національної меншини… |
|||||
— Петро Стерчо[3] |
Представник італійського щоденника «Стампа», Ґідо Тонеллі, прибув до Хусту й по невдачі підбою відвідав прем'єра о. Августина Волошина. Їдучи до Хусту, був приготований на найгірше. Мадярська й польська пропаґанда накормила його вістками про страшний терор у Карпатській Україні, про постійні вуличні бої в самій столиці Хусті, ну й страшний голод. Тому то й привіз він із собою власні консерви… Цей обманений журналіст, на основі власної обсервації та розмови з о. А. Волошином, опублікував ряд статтей, які не подобалися ані мадярам, ані полякам, ані навіть урядовим чинникам Італії. — про угорську пропаганду |
|||||
— Петро Стерчо[4] |
Хоч як складеться політична махінація, хоч як можуть із нами гратися (...), але той відпір прийде і хай ворог знає, що сюди прийде лише гостем, а не господарем, бо господарем були, є і будемо тут ми! — з виступу на засіданні Сойму перед прийняттям закону про незалежність Карпатської України, як його референта[5] | ||||
|
Інший варіант: Хоч які політичні махінації і будуть з нами гратися, але той здоровий відпір нашого народу завжди зістанеться. Нехай ворог знає, що приходить сюди лиш як гість і лиш гостем він зістане[5]. |
|||
(...) хоть як складеся політична махінація, хоть як можут із нами гратися (...) але той відпір прийде і най воріг знає, шо сюди прийде лише за гостя, а не за пана, бо паном були, єсьме і будеме тут ми![6] | ||||
— Михайло Бращайко, автор закону про незалежність Карпатської України | ||||
Ця цитата була обрана цитатою дня 15 березня 2016 року.
|
Примітки
ред.- ↑ Стерчо, с. 58-59
- ↑ Стерчо, с. 63-64
- ↑ Стерчо, с. 70-71
- ↑ Стерчо, с. 79
- ↑ а б Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України. — Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. — ISBN 966-7703-37-1
- ↑ Кінохроніка проголошення Карпатської України 1939 року. Тривалість: 00:45:20 на YouTube
Джерела
ред.- Стерчо П. Карпато-Українська держава: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919–1939 роках. — Львів: За вільну Україну, 1994. — 288 с. (Репринтне вид.) ISBN 5-7707-5102-9