Козобас
Козобас — народний музичний інструмент[1].
Цитати
ред.Вважається, що це один із найновіших українських народних інструментів — козобас з’явився лише наприкінці 60-х років минулого сторіччя. |
|||||
— Марічка Паплаускайте |
Його перший зразок зробили в Національному українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Майже одночасно подібну химеру змайстрували й у Київському оркестрі народних інструментів. Музична майстерня на Тернопільщині налагодила виробництво цього інструмента[2]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017) |
|||||
— Марічка Паплаускайте |
Щось подібне робили і раніше. На котел, обтягнутий шкірою, натягували струни. Поєднували ще й з тарілками — так з’являвся синтез ударних і басових. Цей інструмент задавав ритм народним гулянням, а саму музику сповнював об’ємом. Як і контрабас, козобас — це основа. От в оркестрі, скажімо, якщо контрабас почне грати наперекір диригенту, то всі решта музиканти підуть за басом. Тож від нього залежить багато. Існує стереотип, що на басах легко грати, але це неправда — технічно це дуже складна робота[2]. — Зі статті «Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами» (2017) |
|||||
— Данил Демаш |
Примітки
ред.- ↑ Черкаський, Леонід Мусійович (2003). Українські народні музичні інструменти (українська) . Київ: Техніка. с. 173—175. ISBN 966-575-111-5.
- ↑ а б в Від бандури до цимбал. Короткий путівник українськими народними інструментами