Конотоп
Коното́п — місто в Сумській області України, адміністративний центр Конотопського району.
Цитати
ред.Школяр: Та ти що, супутників, хіба, не бачив?! |
|||||
Школьник: Да ты что, спутников, что ли, не видел?! |
Жив я тоді в Конотопі. О славне місто Конотоп! Воно всеньке лисніло від сала. На базарах і біля станцій довгими рядовицями сиділи за столиками тітки, котрі називалися сальницями, від них пахло часником. На столиках було навалено купи найрізноманітнішого сала, вудженого і невудженого, з смачною шкіркою, лежали крильцями ковбаски, я ламав їх на шматки і їв, як їли на базарах люди. Я зростав серед цього українського сала і часнику в Конотопі. |
|||||
Жил я тогда в Конотопе. О, славный город Конотоп! Он весь лоснился от сала. На базарах длинными рядами сидели за столиками тетки, которые назывались сальныцями, от них пахло чесноком. На столиках были навалены горы самого разнообразного сала. Копченого и некопченого, с вкусной корочкой. Лежали кольцами, колбасы, я отламывал куски и ел, как ели на базаре все люди. Я вырос в Конотопе среди сала и чеснока. | |||||
— Казимир Северинович Малевич про своє юнацтво в Конотопі[2] |
Глухе містечко Конотоп я бачив кілька разів тільки з вікна вагону. Я нічого про нього не знав, крім того, що в ньому помер вигаданий еренбургівський герой Хуліо Хуреніто. |
|||||
Захолустный городок Конотоп я видел несколько раз только из окна вагона. Я ничего о нем не знал, кроме того, что в нем умер вымышленный эренбурговский герой Хулио Хуренито. | |||||
— Костянтин Георгійович Паустовський, «Книга про життя. Книга скитань. Малий Конотоп»[3] |
Примітки
ред.