Коростельов Олег Петрович

український науковець

Коростельов Олег Петрович (9 листопада 1949, Кропивницький (тоді — Кіровоград), УРСР) — керівник Державного підприємства КБ «Луч» (з 2003), доктор технічних наук. Фахівець у галузі автоматизованого контролю авіаційної спецтехніки, керованих засобів високоточної зброї, генеральний конструктор із створення та модернізації зенітних ракетних систем і комплексів протиповітряної оборони. Герой України (2020), повний кавалер ордена «За заслуги» (2018).

Коростельов Олег Петрович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

У нас достатньо сил, щоб себе захистити. Тому що втрати, можливі для противника, можуть бути більшими за очікувані втрати — це і є зброя стримування. «Нептун» і «Вільха» — це зброя стримування[1].

  •  

Генеральний конструктор — це повноваження, котре дає своїм розпорядженням Кабінет Міністрів України. Мені надані повноваження генерального конструктора зі створення керованих засобів ураження, вибухових речовин і боєприпасів, а також створення та модернізації зенітних ракетних систем і комплексів протиповітряної оборони. Це документ, який видає Кабінет міністрів. А повноваження – це також затверджена урядом посада — має право те, те і те. І зобов’язаний робити те, те і те. Серед зобов’язань моїх – надавати нову тематику для Міністерства оборони. І я її надаю. Я добросовісно виконую свої обов'язки[1].

  •  

«Нептун» може бути допрацьований і використовуватися як крилата ракета низького польоту по наземних цілях. Для цього у неї є всі конструктивні необхідні опції. Але цього мають захотіти військові, я ж не можу малювати щось сам для себе! Ми діємо строго за правилами, які встановлені законом[1].

  •  

«Нептун» вважається береговим комплексом, хоча може діяти й з глибини. Може 200 км облетіти тут, а потім влучити сюди. Може постійно міняти місце розташування. Це умовно береговий комплекс! І в цьому його перевага. Дистанція ураження — до 300 км. Ми це називаємо зброєю стримування[1].

  •  

У нас є системи протиповітряної оборони, що лишилися від Радянського Союзу, і ми проводимо продовження ресурсу – і ракет, і комплексів. Але продовжувати їх вічно не можемо. Ми так вважаємо, що ще три-чотири роки – і вже не буде чого ремонтувати, і не буде з чого стріляти[1].

Примітки

ред.