Корсун Ольга Сергіївна
О́льга Сергі́ївна Ко́рсун (* 1996) — українська легкоатлетка. Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики.
| Ольга Корсун | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.Про участь в Олімпіаді-2024 у Парижі
ред.Але якщо ти приїхав, то вже борешся до останнього. Мені здається, навіть якби температура була сорок, я б вийшла й стрибала. Повзала б, але стрибала б. Це старт чотириріччя! Просто навіть вийти й постояти на цій арені – це вау! Вперше бачу таку атмосферу й таких глядачів. Сам стадіон у Римі був не гірший. Але атмосфера – це щось неймовірне. Це космос! Уже заради цього моменту варто працювати[1]. |
Ми після чемпіонату України у Львові десь упродовж двох з половиною тижнів не стрибали. Робили різні вправи, тренувалися, але саме потрійного не було. Вирішили, що потрібно скучити за ним. І так і вийшло. Я дійсно так «розкрутилася», все було настільки круто!.. І на тобі[1]. |
Стрибати можна було й потрібно було. Тим паче 14.03 прохідний… Якби 12-ку закрили з 14.30-14.35, де довелося б встановлювати особистий, щоб проходити далі, то одна річ. А так все було цілком реально. Хоча я і по особистому була готова стрибати, адже підходила до змагань у класній формі. Соромно за результат, і я дуже розчарована[1]. |
Треба було стрибати першу спробу, але вона була ніяка: зв’язка була нормальна, а в останній фазі я вже не стрибнула – мене підкрутило і я просто приземлилася. В другій був заступ. А перед третьою думаю: «Поки є хоч одна спроба, ти не програла». Я побігла, й ніби класно полетіла, та був заступ. Проте так, з заступами ми всі молодці й усі класно стрибаємо[1]. |
Форма була чудова аж до того моменту, поки не приїхали в селище. Чим краща форма, тим слабший імунітет. І зараз я у цьому переконалася. На наступний день після заїзду в мене вже було 38.7[1]. |
Я вже думаю, що, можливо було б краще лишатися на зборі у Ватіньї до самого кінця, приїхати й одразу стрибати. Там усі свої. Крім наших були лише французькі баскетболісти. Ми жили всі по одному, навколо природа, ліс, свіже повітря. А в олімпійському селищі всі команди разом, всі їздимо в одному ліфті, перетинаємося скрізь – де завгодно можна було підхопити. Певно, точно потрібно ходити в масці на таких заходах[1]. |
Я перед чемпіонатом України виписала основних суперниць, більшість з них на той момент уже відстрибали, я постійно оновлювала результати їхніх національних чемпіонатів і усе прораховувала. Завдяки цьому плюс-мінус розуміла, скільки мені потрібно стрибнути, щоб пройти далі. Тому після змагань у Львові, в принципі, розуміла, що, по ідеї, потрапляю на Олімпійські ігри[1]. |
Примітки
ред.
