Краковська Світлана Володимирівна

Світла́на Володи́мирівна Крако́вська — українська кліматологиня, метеорологиня, завідувачка лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України, старша наукова співробітниця відділу [Національного антарктичного наукового центру Міністерства освіти та науки України, кандидат фізико-математичних наук], член Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, стипендіатка Фонду Сороса, стипендіатка Президента України та НАН України, національна експертка проєкту Clima East. Учасниця Другої української антарктичної експедиції.

Світлана Краковська

Стаття у Вікіпедії

Цитати

До речі, саме океан регулює клімат, і зараз він нагрівся до двох кілометрів углиб. Він ще здатний поглинати тепло, але від нагрівання може менше переробляти вуглецю. Крім того, підвищується кислотність океану, і на це реагують живі організми, переважно корали й молюски. Тож іще невідомо, як ці зміни вплинуть на екосистему всієї планети.

Звісно, відмовитись від вуглеводнів в один момент не вийде. Ця залежність потребує заміщення і тривалого «лікування». Альтернатива у світі є – це відновлювані джерела енергії. Минулої зими ми всі в Україні відчули, що таке бути залежними від викопних палив. Навіть якщо ти маєш генератор, тобі потрібен бензин чи дизель. Якщо пального нема, то все – кінець.

Зміна клімату це не лише підвищення температур, це і збільшення екстремальних погодних явищ.

З 60-х років минулого століття проводилися експерименти зі збільшення опадів у степовій частині України на першому у світі експериментальному полігоні з радаром та щільною мережею вимірювань опадів. Швидкість формування опадів залежить від кількості ядер (шматочків льоду чи інших часток) у хмарі, на яких конденсується волога. Тож, аби збільшити цю кількість, хмару засівали йодидом срібла або сухим льодом з літака, який летів чи над нею чи нижче від неї (залежно від вертикальних потоків повітря). Попередньо визначали, куди рухається хмара, коли дійде до потрібного місця і коли потрібно, щоб випали опади.

Клімат змінюється повільно, але коли зміни досягають точки перегину, починається обвал. Коли це станеться, більшості населення планети буде непереливки. Ось нещодавно у Греції випало 750 мм опадів за день – 750 літрів на квадратний метр досить великої території! Це не просто загрозливо, це катастрофічно. Такі екстремальні явища почастішають у світі, у якому нам доведеться жити.

Ми розробили спеціальну методику, зібрали дані за багато попередніх років, врахували понад 30 параметрів, які характеризують температурний режим, режим вітру та зволоження включно зі сніговим покривом, оцінили вразливість різних секторів економіки до зміни цих чинників кліматичного впливу до кінця століття. І далі відповідно до цього складатимемо перелік адаптаційних заходів, які можна рекомендувати для кожного з регіонів. Для різних галузей – туризму, будівництва, сільського господарства – різні рекомендації.

Ми точно знаємо, що липень 2023 був найспекотнішим за минулі 100-150 років. Бо в цей період проводилися інструментальні виміри. У певний час у конкретних точках планети робляться виміри, і потім на основі цих даних Всесвітня метеорологічна організація робить оцінки та видає щорічні звіти. Це абсолютно достовірні дані, і ці виміри є в нас із середини ХІХ століття.

Практично на кожному рівні – від міжнародного до індивідуального – потрібен план дій, який на державному рівні зветься стратегією адаптації до зміни клімату. Зараз у європейському проєкті APENA-3 ми разом з іншими експертами розробляємо стратегії адаптації до зміни клімату для трьох пілотних областей України. Це перші в Україні такі стратегії. А може, і перші у Європі, бо ще жодна країна не робила таких комплексних оцінок для регіонів з різними природними зонами й економічними секторами, та ще й під час війни.

Температура, яка була до епохи інструментальних вимірів, визначається за кільцями стовбурів дерев, донними відкладеннями в озерах чи річках. А ще за «крижаним архівом» в Антарктиді, де за станом льоду можна почерпнути дані за сотні тисяч років.

Концентрація парникових газів у атмосфері має прямий зв’язок з температурою, її можна визначити за крижаними кернами (пробами) в Антарктиді чи викопними рештками. І згідно з науковими даними, такої концентрації, як зараз, не було 2 млн років або і більше. Ми точно знаємо, що концентрація зростає з прискоренням і вже досягла 420 проміле, а коли у ХІХ столітті починався індустріальний період, було 260–270 проміле.

Періодичність зміни клімату справді існує, і вона спричинена, зокрема, астрономічними факторами. Наприклад, 60-річний цикл добре демонструє глобальна температура, усереднена по всій планеті, навіть за останні 150–180 років спостережень. Але приблизно з 2000 року ми мали б бути на спадній гілці такого 60-річного циклу. Тобто зараз ми перебуваємо в природному циклі похолодання, порівняно з кінцем ХХ століття. Проте цього не відбувається: температура впевнено зростає. Тобто антропогенний чинник значною мірою компенсується природним циклом похолодання, і нам пощастило, бо ми ще не відчули зміну клімату «у всій красі».

Поза сумнівом, причиною наростання темпів зміни клімату є людська діяльність. Це підтверджують і висновки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату при ООН (IPCC).

Світ заговорив про те, що це викопне паливо в особі Росії воює, аби залишитись у цьому світі й керувати ним, і якщо перестати купувати енергоносії в Росії, це допоможе Україні. Наш ворог маніпулював викопним паливом, а тепер ось маніпулює продовольчою безпекою. Лобі викопних палив нині воює не на життя, а на смерть. У прямому сенсі. Якщо світ не відмовлятиметься від викопного палива, це продовжуватиме залежність від російського та інших диктаторів. Адже вони, так чи інакше, виростають на викопному паливі.

Сонце, вітер і вода є і завжди будуть. Наші пращури користувалися цими джерелами енергії, проте не вміли її накопичувати і зберігати. А ми досягли того рівня розвитку, що здатні накопичувати енергію. Наші військові вже оцінили переваги сонячних станцій на передовій. Вони досить легкі, тихі, без вихлопів, навіть якщо сонце за хмарами, ґаджети завжди можна зарядити. Ідеться про нашу енергетичну незалежність і безпеку.

Усі вже чули про явища Ель-Ніньйо та Ла-Нінья. Це підняття холодних або теплих вод біля західного узбережжя Південної Америки, які впливають на клімат. Ці велетенські течії формуються в Тихому океані й мають вплив на погоду всієї планети і, відповідно, в Україні. Минулі кілька років ми жили в фазі Ла-Нінья (похолодання), а десь від початку 2023 року фаза почала змінюватися, води – теплішати, і тому прогнозувалося, що це літо буде спекотнішим. Прогноз справдився.

Цикл вуглецю, звісно, був завжди: певна його частина виділялась в атмосферу й така ж сама поглиналася. Кліматична система пристосувалася до цих процесів і мільйони років була сталою. А потім людина в одну «геологічну мить» (за десятки років) підняла в атмосферу той вуглець, що був захований у надрах. І ця потужна «ін’єкція» порушила вуглецевий і, відповідно, енергетичний баланс у атмосфері, оскільки діоксид вуглецю – це парниковий газ, який взагалі-то сприяв виникненню життя на нашій планеті, бо вкриває її наче ковдрою і згладжує перепади температури дня й ночі, а також між сезонами.

Щодо кліматичних моделей і прогнозів, то розглядаємо три часові горизонти: 2021–2040 роки (ми вже зайшли в цей період), далі – 2041–2060 роки й останній – 2081–2100-й. Сценаріїв розвитку подій у нас два – оптимістичний і поганий. Бо ми не знаємо, як саме люди реагуватимуть на зміну клімату, чи вживатимуть належних заходів.

Я прийшла в клімат з фізики хмар. Досліджувала і вивчала, як формуються хмари й опади – дощ, сніг, град. Розганяти хмари й викликати дощ і справді можливо. Можна інтенсифікувати процеси, або перерозподілити опади на певні території, наприклад, туди, де є проблема з водопостачанням.