Крижанівський Андрій Степанович

	Крижанівський Андрій Степанович
	Стаття у Вікіпедії

Андрій Степанович Крижанівський (1936–1989) — український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989).

Цитати

Юпітере, ти сердишся? Значить, я неправий.
Людину можна прибити на смерть, а можна на все життя.
Сміється той, хто сміє.
Ще раз про честь мундира: краще зберегти честь і втратити мундир, аніж навпаки.
Нема захисту лише від бездоказової критики.
Нема поганих лікарів. Є нікудишні хворі.
Думки інколи приходили і в його голову. І з жахом розбігалися.
Грати в кішки-мишки з літературою ще не значить бути дитячим письменником.
Дальтонізм є оригінальним баченням світу.
На Парнас прагнуть навіть ті, хто дістався Олімпу.
Нарешті на нього зійшло натхнення. І послало його під три чорти.
Від здібного журналіста до поганенького письменника — один крок. І його охоче роблять.
Множити краще, ніж ділити.
У природі нічого не зникає, крім самої природи.
Геній — це людина, яка знає про свій винятковий талант і, незважаючи на це, працює далі.
Ми стільки взяли від природи, що годі сподіватись її ласки.
Якщо вас назвали дурнем, не гарячкуйте — подумайте. Якщо вгадали — тоді ображайтесь.
Мовчазний дурень — вже не дурень.
Нарешті він глянув правді в очі, й та не витримала його брехливого погляду.
Брехун справді ріже правду-матку.
Можна і в гуманізмі бути нещадним.
Випадковості — це теж закономірність.
Залишив слід в історії? Наслідив!
В поезії немає генералів. Тож звідки в ній стільки рядових?
Інколи замкнене коло — це трикутник.
«Точність — ввічливість королів». Спробуй до них запізнитись!
Суть не в міністрах культури, а в культурі міністрів.
Його твори витримали десятки видань. Читачі — жодного.
А як з пенсіями за творчою інвалідністю?
І на Пегасах галопують вершники без голови.
Через цю горілку і вина ніколи випити.
А з нього таки вийшла людина. І не повернулася.
Сатирик, як і мінер, помиляється раз у житті: коли обирає жанр.
Думку не можна вбити. Її можна погодити.
Не сотвори собі куми.
Інколи лаврові вінки слід вручати разом з головою.
Добро торжествує. Зло діє.
З папером для періодичних видань не буде ніяких проблем, коли його витягнуть з ковбаси, якою нас годують.
Одна голова — добре. А з тілом — краще.
Кому потрібен цей стриптиз — гола правда?
Язик до Києва доведе. Або до Магадана.
«У ногах правди нема!» — приповідав Прокруст.
Друга не можна купити. Зате можна продати.
Коханці приходять і йдуть, а чоловіки залишаються.

Джерела

Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001