Крістофер Нолан

англійський кінорежисер, сценарист і продюсер

Крі́стофер Но́лан (англ. Christopher Jonathan James Nolan; нар. 30 липня 1970, Лондон, Велика Британія) — американський кінорежисер, сценарист і продюсер.

Крістофер Нолан
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

Майбутнє кінематографу ред.

  •  

Прокатчик або власник кінотеатру (залежно від того, хто контролює систему) зможе миттєво змінювати поточний контент. Ранкові збори в п'ятницю дадуть зрозуміти, чи варто ставити новинку на вечірній сеанс чи повторити блокбастер з минулого тижня. Цей процес може бути автоматизований, ґрунтуючись на продажі квитків або ж на об'єктивних даних. — режисер вважає, що у майбутньому кількість показів фільму в кінотеатрах буде залежати від статистики. Стрічки, які не є популярними серед глядачів, покидатимуть кінозали швидше, ніж значно прибутковіші.[1][2]

 

The distributor or theater owner (depending on the vital question of who controls the remote) would be able to change the content being played, instantly. A movie's Friday matinees would determine whether it even gets an evening screening, or whether the projector switches back to last week’s blockbuster. This process could even be automated based on ticket sales in the interests of fairness.

  •  

Одного дня фільми більше не будуть визначатися технологіями, і ось тоді розкриються потужні основи — незвичність і довговічність історій. Глядач буде платити тим студіям, кінотеатрам і кінематографістам, які цінують досвід перегляду фільму в кінотеатрі, роблячи його відмінним від домашнього перегляду. Процес буде схожий на появу широкоекранного кіно і багатоканального звуку після зародження телебачення. — [1][2]

 

Once movies can no longer be defined by technology, you unmask powerful fundamentals—the timelessness, the otherworldliness, the shared experience of these narratives. The public will lay down their money to those studios, theaters and filmmakers who value the theatrical experience and create a new distinction from home entertainment that will enthrall—just as movies fought back with widescreen and multitrack sound when television first nipped at its heels.

  •  

Кінотеатри майбутнього будуть ще більшими і прекраснішими ніж будь-коли раніше. Кіно демонструватиметься у форматі, недоступному для домашнього показу (наприклад, з плівки). Таким чином, ексклюзивність кіноперегляду збережеться. — про кінотеатри майбутнього.[2]

 

The theaters of the future will be bigger and more beautiful than ever before. They will employ expensive presentation formats that cannot be accessed or reproduced in the home (such as, ironically, film prints). And they will still enjoy exclusivity, as studios relearn the tremendous economic value of the staggered release of their products.

Інші цитати ред.

  •  

Я багато чому навчився під час зйомок «Пам'ятай», але одне правило, якого я завжди дотримуватимусь з того часу — треба давати акторам зробити стільки дублів, скільки вони захочуть.

 

I learned lots of things on Memento, but one thing I’ve always adhered to since then is letting actors perform as many takes as they want.[3]

  •  

Для всіх драматичної моментів я використовую одну камеру. Робота з однією камерою означає, що я вже бачив кожен кадр під час зйомки сцени, бо моя увага не розривалась між декількома різними камерами. Отже, я все це бачу, а ввечері переглядаю весь знятий за день матеріал. Якщо ж ви знімаєте декількома камерами, у вас накопичується величезна кількість знятого матеріалу і вам доводиться наприкінці робочого дня починати все з нуля. — пояснює причину використання тільки однієї камери під час зйомок.[3]

 

for all the dramatic action, I use single-camera. Shooting single-camera means I've already seen every frame as it’s gone through the gate because my attention isn't divided to multi-cameras. So I see it all and I watch dailies every night. If you’re always shooting multi-camera, you shoot an enormous amount of footage, and then you have to go in and start from scratch, which is tricky time-wise.

  •  

Я вчився в закритій школі, де ми носили форму, і я звик використовувати всі кишені в моєму піджаку. Просто мені так зручно. Я не люблю думати, що б мені таке одягнути, тому я просто ношу кожного дня одне і те ж… Я одягаюся так, ніби йду на роботу в офіс. Так простіше. — Нолан віддає перевагу костюмам, в той час як багато інших режисерів одягаються на зйомки в повсякденне.[3]

 

I went to a boarding school where we had to wear a uniform, and I got used to using all the pockets in my jacket. It’s just what I’m comfortable in. I don’t like to think about what to wear, so I just wear the same thing every day… I dress the way I would for a day at the office. It’s just easier that way.

  •  

З того часу як кіно стало доступним для перегляду на телебаченні, багато фільмів стали дотримуватись, так би мовити, лінійної структури, завдяки якій Ви можете спокійно відійти від екрану телевізора, щоб відповісти на телефонний дзвінок, а потім повернуться і нічого не втратити від цього.

 

As soon as television became the only secondary way in which films were watched, films had to adhere to a pretty linear system, whereby you can drift off for ten minutes and go and answer the phone and not really lose your place.

  •  

Я не користуюся ні мобільними телефонами, ні електронною поштою. Завдяки цьому у мене з'являється час на роздуми.[4]

  •  

Думка зробити фільм про сни була зі мною з самого дитинства. Ідея набувала різних форм і обрисів. Але близько десяти років тому до мене прийшла думка розвинути сюжет в рамках історії про пограбування, надати йому напрямок екшна або трилера, відштовхуючись від кількох основних питань: а що якби сон можна було з кимось розділити? Що якщо можна було б прибрати бар'єри між нашими снами? Всі ми вночі спимо і бачимо сни. Це універсальний досвід кожної людини, але ми не можемо ним ні з ким поділитися. Але якби таке було можливо, то простір сну став би важливою і цінною альтернативою реальності. І якби в рамках цього простору ми билися, закохувалися або робили б що-небудь ще, все це мало б цілком реальний сенс, тому що було б засноване на людській взаємодії. Так що приблизно десять років я виношував і розробляв ідею фільму про подібне пограбування і з часом зумів знайти ту емоційний зв'язок, в якій потребував. — про фільм «Початок».[5]

Примітки ред.

  1. а б CHRISTOPHER NOLAN (2014-06-07). Christopher Nolan: Films of the Future Will Still Draw People to Theaters. Процитовано 2015-03-28.
  2. а б в Dave McNary (2014-06-17). Christopher Nolan on Future of Film: ‘It’s Unthinkable That Extraordinary New Work Won’t Emerge’. Процитовано 2015-03-28.
  3. а б в JEFFREY RESSNER (2012). The Traditionalist. Процитовано 2015-03-28.
  4. Кристофер Нолан: «Я не поклонник 3D» (2006-06-15). Процитовано 2015-03-29.
  5. «Начало»: Видеоинтервью с Кристофером Ноланом (2010-07-22). Процитовано 2015-03-29.

Посилання ред.