Купченко Ірина Петрівна

Ірина Петрівна Купченко (1 березня 1948, м. Відень, Австрія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1980). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1981), російських («Ніка» (1987, 2015), «Золотий орел», «Вікно в Європу») і міжнародних кінопремій і фестивалей, Державної премії Росії (2001). Кавалер ордена Пошани (1999).

Купченко Ірина Петрівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«У мене обмеження. Якщо з'їм зайве сьогодні – а так буває, бо поїсти я люблю, – то завтра голодую. Я дотримуюсь системи роздільного живлення. Якщо їм м'ясо, то не з картоплею, а з овочами, та й то не з усіма. Дуже незвично так харчуватися лише перші 15 років. Потім нічого. Звикаєш». — про те як досягла стрункості в інтерв'ю газеті «Телепрограмма» Ирина Купченко: «Когда трудно, лучше пойти на исповедь к батюшке, а не к психологу» (26 листопада 2015 року)

«Це у 40 років жінці хочеться, щоб їй було 25. Мені 67 і думок: «Ох, я старію!» ні. Переживає людина чи ні щодо старіння, залежить від багатьох речей. По-перше, від характеру. Я спокійна, врівноважена. Хвилюватися не варто: хочете чи ні, а вік все одно додається. По-друге, все життя в театрі і в кіно я грала героїнь, які старші за мене. Набагато старше: грала бабусь, коли була зовсім молодою. Ролі були цікаві. Я ніби звикала до віку. І це, напевно, мені допомогло плавно та гармонійно увійти до зрілості. До того ж у мене не було нещасливого кохання, ситуацій, коли мене покинули, бо я стара. Це травмує жінок, викликає стрес і бажання здаватися молодшими». — про відчуття свого віку в інтерв'ю газеті «Телепрограмма» Ирина Купченко: «Когда трудно, лучше пойти на исповедь к батюшке, а не к психологу» (26 листопада 2015 року)

«Суспільство не було таким агресивним. Ми могли любити чи не любити вчителя. Це, звісно, залежало від його особистості. Але ми шанували педагога. Нікому б і на думку не спало образити його. А зараз його можуть навіть побити. Я вже не говорю про те, що й убити. Нещодавно прочитала інформацію про те, що учень в Естонії зарізав учительку лише тому, що вона йому не подобалася. Це, звісно, крайній випадок. Але раніше таке було неможливе». — про ставлення до вчителів у радянському суспільстві в інтерв'ю газеті «Телепрограмма» Ирина Купченко: «Когда трудно, лучше пойти на исповедь к батюшке, а не к психологу» (26 листопада 2015 року)

«Багато хто, виходячи на пенсію, хоче працювати. Жінка у 55 років сьогодні – не та, що була 50 років тому. Нині старість відсунулася. Люди стали довше жити. Хоча є люди, які хочуть відпочивати через тяжку роботу чи мріють займатися онуками. Просто так сидіти вдома ніхто не хоче. Важко відповісти, чи потрібно чи ні підвищувати планку пенсійного віку. У всьому світі вона вища. Думаю, зрештою все одно підвищать. Думаю, що подібними розмовами у ЗМІ людей до цього морально готують. Слід зазначити, що в жодній країні світу немає такої кількості вихідних, як у нашій країні. У багатьох країнах відпустка – два тижні на рік. Молодими вони працюють щосили, а вийшовши на пенсію, починають подорожувати, активно жити. Можливо, наш народ живе найважче. Тож хочеться раніше вийти на пенсію. Але як це позначається на економіці держави? Це також важливе питання». — про ставлення до підвищення пенсійного віку в інтерв'ю газеті «Телепрограмма» Ирина Купченко: «Когда трудно, лучше пойти на исповедь к батюшке, а не к психологу» (26 листопада 2015 року)

«Так, він мені необхідний для роботи. Я отримую сценарії електронною поштою. Здійснюю онлайн-платежі, купую квитки на літак. Але я не перебуваю ні в яких соцмережах. У мене достатньо реальних друзів. Як можна спілкуватися з анонімом, про який нічого не знаєш? Багато хто позиціонує себе такими, якими їм хотілося б бути. Я не маю потреби занурюватися у віртуальний світ. Є люди самотні, які мають у житті лише таке спілкування. Не знаю, добре це чи погано». — про ставлення до мережі Інтернет в інтерв'ю газеті «Телепрограмма» Ирина Купченко: «Когда трудно, лучше пойти на исповедь к батюшке, а не к психологу» (26 листопада 2015 року)

«Відпочинок для мене – це не просто поспати, а зміна занять, звичних подразників. А найкращий відпочинок - генеральне прибирання. Дуже люблю землю. Якби починало життя спочатку, я, напевно, стала б фермером. Садити, вирощувати. Ось моя пристрасть. Знаєте, скільки дерев мною посаджено? Через 10 років дивишся на клен і думаєш: «Боже мій! Це ж я посадила! Ти помреш, а він зростатиме, житиме...» — про відпочинок в інтерв'ю газеті «Телепрограмма» Ирина Купченко: «Когда трудно, лучше пойти на исповедь к батюшке, а не к психологу» (26 листопада 2015 року)

Про неї

	«Вони з'їхалися. Справа йшла до весілля. А потім у Василя сталася паралельна пристрасть з іншою колегою по трупі Іриною Купченко. Та миттєво завагітніла. І Лановий, як чесна людина, повів Ірину до загсу. Не знаю, якби не ця обставина, кого він вибрав би з двох своїх жінок». — про те, як актор Василь Лановой планував одружитися Людмилою Максаковою в інтерв'ю "Експрес газеті" Вышла за Ланового "по залету": стали известны детали женитьбы актера на Ирине Купченко (7 лютого 2021 року)
	— спільна знайома артисті

«В останні роки Ірина Петрівна та Василь Семенович найчастіше жили окремо. Вона на дачі у Внуково, він — у квартирі на Старому Арбаті. Василь Семенович, окрім роботи у театрі, зйомок у кіно, ще викладав у Щукінському театральному, тоді як у Ірини Петрівни з педагогікою не склалося. Та й у театрі має небагато вистав, на відміну від Людмили Максакової, яка і зараз дуже часто виходить на сцену». — про останні роки актора Василя Ланового в інтерв'ю "Експрес газеті" Вышла за Ланового "по залету": стали известны детали женитьбы актера на Ирине Купченко (7 лютого 2021 року)