Курочкін Максим Олександрович

Максим Олександрович Курочкін (7 лютого 1970, м. Київ, Українська РСР) — український драматург, актор і сценарист. Учасник оргкомітету Фестивалю молодої драматургії «Любимівка», один із засновників Театру.док. Лауреат спеціальної премії журі «Антибукер» — «За пошук нових шляхів у драматургії» (1998).

Курочкін Максим Олександрович

Цитати

«Це спільний проєкт ТРО Медіа, служби зв’язків з громадськістю Командування Сил територіальної оборони ЗСУ та Театру Драматургів, співзасновником якого я є. В ТРО Медіа постійно шукають способи сприяти терапевтичному відновленню ветеранів через культуру. І з’явилася така ідея: використати можливості нашого театру, його здатність говорити про те, що відбувається, про реальність. А у нас відбувається російсько-українська війна, чимало ветеранів повертаються з серйозними пораненнями, з травматичним досвідом. Схожі проєкти існують і в Америці, і у Великобританії, по всьому світу — коли за допомогою театру, мистецтва, терапевтичного письма людей витягують із важких станів. І в Україні також було декілька таких проєктів, зокрема «Голоси» ветерана Євгена Степаненка. Зараз такий проєкт для ветеранів дуже вчасний, ми це відчуваємо по реакції людей, до яких звертаємось. Всі допомагають безкоштовно, роблять все, що ми просимо. Все обмежується тільки часом і фантазією». — про те як народилася ідея «Театру ветеранів», що стартував у червні 2024 року в інтерв'ю «Вечірньому Києву» Світ має бачити боротьбу України очима її захисників, — Максим Курочкін про Театр ветеранів (21 жовтня 2024 року)

«Унікальність полягає в поєднанні театру, освітньої програми та драматургії. Ми віримо, що у кожної людини є контент бодай на одну цілком оригінальну п’єсу. Людина не обов’язково стане професійним драматургом. Але ми допомагаємо упорядкувати власний досвід та транслювати його суспільству. Українські драматурги сьогодні багато пишуть про війну. А ветерани майже не створюють тексти для театру, хоча мають реальний досвід. Бо не мають підтримки, запитів від театрів. В кращому випадку вони розуміють, що можна писати оповідання, романи, але навіщо писати п’єси? А п’єса є основою для майбутніх сценаріїв. Наш довгостроковий план полягає в тому, щоб за п’єсами ветеранів робили сценарії та знімали фільми, показували світові війну саме очима тих, хто воював, хто взяв до рук зброю. Ми навіть придумали девіз: «Світ має бачити боротьбу України очима її захисників». Звісно, це була ризикована ідея. Учасники могли нічого не написати, втратити цікавість, закритися. Тому було важливо, щоб ветерани побачили, що ми дійсно щиро їх підтримуємо, вони є головними. Звісно, хотілося б мати фінансування і більше можливостей. Щоб учасники з відсутніми кінцівками не приїжджали до нас на маршрутках, а могли якийсь час перебувати, вчитись та спілкуватись в зручному та надихаючому просторі. Жодної миті не сумніваюсь, що так і буде. Питання лише в тому хто першим запропонує нам руку допомоги. Ми дуже сподіваємось на підтримку відповідального українського бізнесу. Ми робимо чисту й не зовсім просту справу. Хоча, звісно, нашим студентам важче, їхня відданість справі мене вражає. Одного з наших авторів, Олександра Жугана, зараз відкликали на фронт, він зараз воює на гарячих напрямках. Але він дивом дописав п’єсу «Нью-Йорк, +38». Маємо дати шанс Олександру створити повноцінний драматургічний твір, який зможе представляти Україну на закордонних театральних сценах». — про особливість проєкту «Театру ветеранів» у інтерв'ю «Вечірньому Києву» Світ має бачити боротьбу України очима її захисників, — Максим Курочкін про Театр ветеранів (21 жовтня 2024 року)

«Насамперед отримати дозвіл бути собою, усвідомити що він є невід’ємним правом. Не орієнтуватися на канони популярної драматургії. Бути незручним, не завжди приємним. Бути не «незламним», а справжнім. Від цього героїзму не стає менше, а навпаки більше. Бо людина пересилює себе. І це зрозуміло всім. У авторів були сумніви, що їхні історії можуть бути нецікавими, що історії їхніх побратимів цікавіші. Але ж саме вони наважилися писати. Важливий кожен голос. Друга проблема специфічна, драматургічна. Пояснювали, що таке п’єса, в чому її сила. Як давати інформацію економічно. Хто такий герой, як його охарактеризувати без зайвих ремарок. Прибирати зайві епітети. Головним завданням було описати все точно, і до цього всі наблизилися». — про основні виклики для авторів-початківців під час роботи над п’єсою в інтерв'ю «Вечірньому Києву» Світ має бачити боротьбу України очима її захисників, — Максим Курочкін про Театр ветеранів (21 жовтня 2024 року)