Леонтина Прайс
Ме́рі Ва́йолет Леонти́на Прайс (англ. Mary Violet Leontyne Price; народилась 10 лютого 1927 року, Лорел, Міссісіпі, США — американська оперна співачка, (сопрано). Перша афроамериканка, що стала одною з провідних солісток Метрополітен-опера.
| Леонтина Прайс | |
_by_Jack_Mitchell.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати про кар'єру
ред.Рівно два тижні у квітні 1952 року я співала щодня на Бродвеї, — це допомогло мені познайомитися з Айрою Гершвіном — братом Джорджа Гершвіна та автором текстів більшості його творів. Невдовзі я розучила арію Бесс із „Поргі і Бес“ і, коли заспівала її вперше, мене одразу запросили на головну роль у цій опері.[1] |
Аїда — це образ мого кольору, який уособлює і узагальнює цілу расу, континент. — Вона особливо близька мені своєю готовністю до самопожертви, витонченістю, психікою героїні. В оперній літературі невелика кількість образів, у яких ми, чорношкірі співаки, можемо з такою повнотою проявити себе. Тому я так люблю Гершвіна за те, що він подарував нам «Поргі і Бес».[1] |
Я не приймала інших запрошень до Метрополітен – я отримала їх раніше від Рудольфа Бінга, але я сказала ні, тому що не була готова. Відкриття, яке я отримала, коли мене знову запитали... Я була готова стати важливою частиною цієї установи, цієї вібрації, і тому я вижила. [2] |
Це жахливо, але ти знаєш, що мені просто подобається звук власного голосу. Іноді я просто зворушую себе до сліз. Я вважаю, що я сама собі найкращий фанат. Мене не хвилює, якщо це звучить нескромно – я вважаю, що всі співаки повинні насолоджуватися звуком, який вони видають, якщо вони хочуть, щоб інші також насолоджувалися ним.[2] |
Цитати про Леонтину Прайс
ред.Після того, як вона заспівала одну з моїх найулюбленіших оперних арій «Pace, pace, mio Dio» із «Сили долі», я зрозуміла, що слухаю один із найчудовіших голосів нашого часу. (Роза Понсель)[1] |
І тут я зрозуміла, що крім чудового голосу та музичних даних вона має й багато інших надзвичайно цінних для художника переваг — самокритичність, скромність, здатність піти на великі жертви заради мистецтва. І я зрозуміла — цій дівчині судилося опанувати вершини майстерності, стати справді видатною артисткою.[1] |
Її голос свіжий, чистий і спритний, вона чарівно співає легшу музику. Але діапазон її виразності ще недостатньо широкий і не охоплює достатньої різноманітності стилів, щоб її роботи справляли глибоке враження. Але вона має симпатію, виваженість, гарну зовнішність, точне музичне мистецтво та прекрасний голос. (“Пісенний концерт Леонтини Прайс,” The New York Times, 15 листопада 1954 р.)[2] |