Лепкий Богдан Сильвестрович
український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник
Богда́н Сильве́стрович Ле́пкий (Богдан Теодор Нестор Лепкий) (1872 — 1941) — український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник.
| Лепкий Богдан Сильвестрович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
- Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі у вирій.
Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.
- («Журавлі», 1910)[1]
- І починається нічна
Хрестів і піль розмова,
І сповідаються поля,
А слухає діброва.
- («Сповідь землі», 1905)[2]
- Мрії розвіяні і недомріяні,
Радості бачені в сні,
Квіти столочені, сльози розкочені
Я переллю у пісні.
- («Мій спів», 1902)[3]
- На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче,
Осінь стернями блукає
І за літом гірко плаче.
- («В'януть квіти…», 1902)[4]
- Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
- («Finalе», 1902)[5]
- Ти криниця туги,
Що в безмежний простір
До добра і краси
Підіймає мій зір.
- («Amorozo», 1902)[6]
- Тихо, легко і спроквола
Білий сніг паде, як з сита;
Вже ціла земля довкола
Ним прикрита.
- («Перший сніг», 1902)[7]
Цитати про Богдана Лепкого ред.
Менш усього, наприклад, дбав про «голий патріотизм» великий майстер історичного роману Богдан Лепкий, пишучи свою знамениту трилогію «Мазепа», а також повісті «З-під Полтави до Бендер», «Крутіж», «Орли», «Каяла», «Вадим». Він дбав насамперед про їхню мистецьку довершеність, глибину думки... [...] Трилогія «Мазепа» – це цілий національний університет[8]. — З лекції «Історична романістика та національна свідомість» (1995) |
|||||
| — Роман Федорів |
Примітки ред.
Джерела ред.
- Тисяча цитат з українського письменства : збірник / упоряд. Ю. Луцький. — К.: Смолоскип, 1996. — 232 с. ISBN 1-889-240-04-4