Лех Качинський
Лех Качинський (пол. Lech Aleksander Kaczyński, 18 червня 1949 року, Варшава, ПНР — 10 квітня 2010 року, Смоленськ, РФ) — польський політик, член партії «Право і справедливість», з 22 грудня 2005 — президент Польщі. Загинув у авіакатастрофі біля Смоленська (Росія) під час візиту для вшанування пам'яті польських офіцерів-жертв розстрілів НКВС у Катині.
| Лех Качинський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Ми маємо виступити проти поширеної думки, що якщо росіяни провокують нас, ми не повинні реагувати, оскільки це може сприйматися як підтвердження нібито польської русофобії. Давайте пам’ятатимемо, що Росія не лише провокує нас, а й перевіряє, наскільки далеко вона може зайти. Нещодавно це зайшло надто далеко. Ми повинні реагувати, коли маємо справу з очевидною нісенітницею, як нещодавня заява російського МЗС про те, що Ялта призвела до сильної, вільної та демократичної Польщі.[1] |
США є складним партнером, але незамінним. Усі, хто мав стосунок до американських політиків та дипломатів, знають, що з ними нелегко мати справу. Це через їх величезне почуття влади. Але союз із США є абсолютно необхідним через наші відносини, з одного боку, Німеччиною та Францією, а з іншого - Росією.[1] |
Я проти ідеї фіксованого податку, і я сумніваюся, що підписав би його. Спробам запровадити ліберальну утопію потрібно протистояти. Президентський офіс повинен протистояти таким ідеям та дбати про підтримку соціальної рівноваги.[1] |
Я особливо прагнув зробити те найменше, що могло допомогти вашій країні після краху комунізму, так довго тримаючи поєднання глибокого захоплення і щирого співчуття до страшних страждань польського народу.[1] |
ЄС не є люблячою родиною європейських держав, де кожен альтруїстично піклується про всіх інших. Різні інтереси стикаються з різних питань, і всі види коаліцій змагаються, щоб проштовхнути конкретні рішення. У мене тут немає жодних заборон. Ми можемо співпрацювати з Францією та Німеччиною з деяких питань та сперечатися, скажімо, з Іспанією та Великобританією. Однак реально, ми маємо співпрацювати, перш за все, з тими країнами, які хочуть більшої автономії в рамках ЄС, такими як Великобританія чи Данія.[1] |
Від росіян можна очікувати проведення політики, спрямованої на відновлення їх впливу в Польщі ... Я тут кажу про газ, нафту тощо. Росіяни хочуть, щоб це знову було їхньою зоною впливу, хоча, звісно, на іншій основі, ніж у минулому. Вони не хочуть повного панування, а скоріше здатності здійснювати істотний вплив.[1] |
Потрібно відновити гідність президентського кабінету і рішуче відрізати його від непрозорих зв'язків ... Вперше за багато років я бачу в Польщі шанс на серйозні зміни. Адміністрація президента може гарантувати, що ці зміни будуть здійснені без підриву соціальної рівноваги.[1] |
Польське суспільство складається не лише з підприємницької та енергійної молоді. Я не можу уявити, як пенсіонери отримають менше ніж 600 або 800 злотих на місяць. Це було б аморально.[1] |
Ми хочемо моральної революції, а не тієї, яку люди пов'язують з вуличними заворушеннями та дезорганізацією життя. Трансформацію поглядів, що запровадить нормальний, моральний порядок у функціонуванні держави. Порядок, згідно з яким чесність - це позитивна цінність, а нечесність - негативна.[1] |
Я не був поранений, але все ще відчуваю цей удар. Я не буду терпіти такої поведінки. (Коментар президента Качинського щодо нападу анархіста з чорнично-вершковим пирогом після заборони проведення ЛГБТ-параду у Варшаві 2 червня 2004 року)[1] |
Пропаганда гомосексуалізму може призвести до можливого знищення людської раси.[1] |
Павлокомська трагедія — це злочин, якому немає виправдання. Не можна змінити минуле, але можна зробити так, щоб воно не визначало майбутнє. Україна перша зробила крок назустріч Польщі, відкривши цвинтар Орлят у Львові... Ми молимося словами: «Вибач нам провини наші, як і ми пробачаємо винуватцям нашим». І я про це прошу. (Про визнання поляками своєї вини у масовому вбивстві українців у селі Павлокома в 1945 році)[2] |
Джерела
Примітки
ред.
