Лист засудженого вояка до своєї жінки
Лист засудженого вояка до своєї жінки — оповідання Ольги Кобилянської, яке було написане в 1915 році. Вперше було надруковано в московському журналі «Шлях» (№ 3 за 2017 рік)[1]. У творі описується доля українського вояка, якого австро-угорський військовий трибунал засудив до смертної кари. Через не знання німецької мови, солдат не зміг виправдати себе. Перед стратою йому дали дві години щоб написати листа до своєї родини.
Цитати ред.
Я здоров і бажаю і тобі, з ласки бога, такого самого здоров’я. |
Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати. Се хоче і господь. І бог, і я сам-один свідок того, що я маю в своїй душі, що тобі пишу, і який я по правді є. |
Не дуже давно тому снилося мені, що я був вмерлий... Мене нічого не боліло. Мені і не текла кров з якої би там рани.[2] |
Смерть не є лиха, жінко, не нарікай на неї. Чи вона накидується кому? Чи приходить сама з себе? Все є якесь інше нещастя, що приводить її з собою.[3] |
Я спав як вбитий. Ніхто мене з тих не збудив, що відтягалися... Я оставсь, як мені здається, сам-один в краю ворога.[4] |
Відтак найшли мене наші в тих окопах, з котрих мусили відтягнутися. Я хитався з голоду на ногах. |
Я хтів боронитися, але не розумів їх мову добре, так само як вони і мою не розуміли. Воєнний суд є невмолимий, скорий, як вогневий кріс. Не питає багато, лише б’є. |
За зраду — розстріляний. Я не маю більше нічого казати. Я вже готов. |
Пам'ятай про нашу корову, котра вас в хаті годує... |
Пам'ятай про діти, котрі тобі лишаю.[5] |
Пам'ятай про старого батька, котрий мене тратить... Шануйте його.[6] |
Дбай про себе саму, котрій я вірність присягав. Позирай часто на сонце, на те боже сонце, котре я так зарані покидати мушу...[7] |
Примітки ред.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 403.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 323.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 325.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 326.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 327.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 327-328.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 328.
Джерела ред.
- Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання / [Упоряд., авт. вступ. статті та приміток П. П. Пономарьов; Худож. В. Ю. Скакандій]. — Ужгород: Карпати, 1981. — 408 с., іл. (Шкільна бібліотека).
- Кобилянська Ольга. Лист засудженого вояка до своєї жінки. Бібліотека української літератури. Процитовано 22 грудня 2020.