Лист засудженого вояка до своєї жінки
Лист засудженого вояка до своєї жінки — оповідання Ольги Кобилянської, яке було написане в 1915 році. Вперше було надруковано в московському журналі «Шлях» (№ 3 за 2017 рік)[1]. У творі описується доля українського вояка, якого австро-угорський військовий трибунал засудив до смертної кари. Через не знання німецької мови, солдат не зміг виправдати себе. Перед стратою йому дали дві години щоб написати листа до своєї родини.
ЦитатиРедагувати
Я здоров і бажаю і тобі, з ласки бога, такого самого здоров’я. |
Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати. Се хоче і господь. І бог, і я сам-один свідок того, що я маю в своїй душі, що тобі пишу, і який я по правді є. |
Не дуже давно тому снилося мені, що я був вмерлий... Мене нічого не боліло. Мені і не текла кров з якої би там рани.[2] |
Смерть не є лиха, жінко, не нарікай на неї. Чи вона накидується кому? Чи приходить сама з себе? Все є якесь інше нещастя, що приводить її з собою.[3] |
Я спав як вбитий. Ніхто мене з тих не збудив, що відтягалися... Я оставсь, як мені здається, сам-один в краю ворога.[4] |
Відтак найшли мене наші в тих окопах, з котрих мусили відтягнутися. Я хитався з голоду на ногах. |
Я хтів боронитися, але не розумів їх мову добре, так само як вони і мою не розуміли. Воєнний суд є невмолимий, скорий, як вогневий кріс. Не питає багато, лише б’є. |
За зраду — розстріляний. Я не маю більше нічого казати. Я вже готов. |
Пам'ятай про нашу корову, котра вас в хаті годує... |
Пам'ятай про діти, котрі тобі лишаю.[5] |
Пам'ятай про старого батька, котрий мене тратить... Шануйте його.[6] |
Дбай про себе саму, котрій я вірність присягав. Позирай часто на сонце, на те боже сонце, котре я так зарані покидати мушу...[7] |
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 403.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 323.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 325.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 326.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 327.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 327-328.
- ↑ Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання. — С. 328.
ДжерелаРедагувати
- Кобилянська Ольга. Земля: Повість. Оповідання / [Упоряд., авт. вступ. статті та приміток П. П. Пономарьов; Худож. В. Ю. Скакандій]. — Ужгород: Карпати, 1981. — 408 с., іл. (Шкільна бібліотека).
- Кобилянська Ольга. Лист засудженого вояка до своєї жінки. Бібліотека української літератури. Процитовано 22 грудня 2020.