Лук'яненко Олександр Вікторович

Олекса́ндр Ві́кторович Лук'я́ненко (19 квітня 1987, Горішні Плавні, Комсомольськ, Полтавська область) — український письменник, науковець, доктор історичних наук, педагог.

Цитати з творів

ред.

Збірка «Нове, старе й забуте» (2024)

ред.
  •  

Я — дерево. Я хочу широти,
Аби подати прихисток у тіні
Усім нужденним на віки і нині.
Бо це життя — порожнє без мети — Я — дерево.Я прагну висоти, 2020 [1]

  •  

Постійно будуть вищі над тобою —
І зростом справ, і величчю думок.
Учись у них, щоб не іти з юрбою
До ями соціального забою
Без жодних прав на свій свідомий крок — Постійно будуть вищі над тобою, 2020 [2]

  •  

Вас так багато з добрими порадами,
Що всім подяку зразу й не складу,
Якби не ви, то маявся б із вадами.
Плекав би далі утопічні задуми
І жив з реальним світом не в ладу — Вас так багато з добрими порадами, 2020 [3]

  •  

Тобі так личить українська! Говори!
Не замовкай! Брини дзвінким потоком!
Затихне мова — змінять прапори;
Розвернуть пам'ять низом догори.
А там і волю обкладуть оброком — Тобі так личить українська!..Говори!, 2019 [4]

  •  

Попід небом прості закони:
Маєш вогник — зігрій когось.
Може, поруч душа холоне,
Хоч навколо снують мільйони,
Бо що мріялось — не збулось — Попід небом прості закони,2020 [5]

  •  

А іще треба рвати зі звичкою
Милуватись в долоні синичкою.
І, неначе безстрашне маля,
Знов у мріях ловить журавля — Може врешті за істину приймемо, 2020 [6]

  •  

Їх, окрилених, видно обох.
Їм і в храмах святих не укритися.
Поки будуть всі ревно молитися,
В них самих спочиватиме Бог — Не сховатись коханцям у натовпі, 2017 [7]

  •  

Із роками гасне віра в казку,
Бо добро не завше боре зло;
Бо коли смутнієш від поразки,
Не дають три шанси й три підказки;
І не візьмуть гуси на крило — Із роками гасне віра в казку, 2018 [8]

  •  

Роздай себе, як сонце роздає,
Аж поки не впаде за сіножаті.
Бо ти на грішнім світі доти є,
Допоки те, що істинно твоє,
Спроможній ближнім без жалю віддати — Роздай себе. Як злива грозова, 2020 [9]

  •  

Поки світом правлять не машини
І Армагедон не на порі,
Не шукайте для добра причини,
А для свята — день в календарі — Поки світом правлять не машини, 2019 [10]

  •  

Веди мене! Зови мене! Світи!
Коли й стонадцять раз зійду з дороги
Від глупоти, гордині чи знемоги
В поля утіх чи в хащі суєти.
Світи, аби ступав Тобі в сліди — Світи мені над мороком, світи, 2020 [11]

  •  

Щастя — все приймати, як складеться:
Гріти руки в успіху у спеці
І тоді, коли горять мости.
Щастя "слушну мить" не вибирає.
Це — талант в душі куточок раю
Крізь пустелю буднів пронести — А для щастя треба зовсім трішки, 2020 [12]


Примітки

ред.
  1. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 7
  2. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 23
  3. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 76
  4. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 95
  5. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 147
  6. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 162
  7. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 165
  8. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 168
  9. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 196
  10. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 210
  11. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 236
  12. Нове, старе й забуте: сотні кроків до самого себе [Текст] поезії / О.В. Лук'яненко, 2024, с. 242

Джерела

ред.
  • Лук'яненко Олександр. Нове, старе й забуте. — Полтава: ТОВ "АСМІ", 2024. — 723 с.