Максим Горький

Максим Горький (справжнє: Олексій Максимович Пєшков; рос. Алексей Максимович Пешков; 1868—1936) — російський і радянський письменник, драматург.

Максим Горький

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Ворог у нас — один, його обличчя нам добре відоме, принцип його політики знайомий віддавна — «розділяй і владарюй»...
	Враг у нас — один, лицо его хорошо известно нам, прием его политики издревле знаком — «развеляй и властвуй»... —

	Відчуття «державності» починається з визнання індивудумом корисності для нього державних установ. У державі, де можна безнаказано руйнувати університети, цинічно заперечувати всіляку «законність», провокувати всюди й у всьому, — у такій державі слова «державні установи» звучать як глузування...
	Чувство «государственности» начинается с признания человеком полезности для него государственных учреждений. В стране, где возможно безнаказанно разрушать университеты, цинически отрицать всякую «законность», провоцировать всюду и во всем, — в такой стране слова «государственные учреждения» звучат как насмешка...

Життя треба частіше помішувати, аби воно не закисало.

Забобони — уламки старих істин.

День — це маленьке життя, і треба прожити його так, ніби ти маєш померти зараз, а тобі зненацька подарували ще добу.

	Кожна психічно здорова людина, становить немовби туго згорнуту хартію, пописану враженнями історичного буття її народу, її предків. За сприятливих умов ця хартія, розгорнувшись, збагачує нас такими відрадними явищами, як Шевченко, Пушкін, Міцкевич, — люди, котрі втілюють дух народу з найбільшою красою, силою і повнотою.
	Каждый духовно здоровый человек являет собою как бы туго свернутую хартию, исписанную впечетлениями исторического бытия его племени, его проедков. В счастливых условиях эта хартия, развертываясь, обогащает нас такими радостными явлениями,как Шевченко, Пушкин, Мицкевич, — люди, воплощающие дух народа с наибольшею красой, силой и полностью.

	Кожна народність — це джерело незліченних можливостей збагачення життя енергією духу і необхідно, в інтересах швидшого росту світової культури, аби енергія ця розвивалася нормально, вливалася в життя — на щастя й радість нам — за умови найширшої свободи.
	Каждое племя есть источник неисчислимых возможностей обогащеныя жизни энергиею духа, и необходимо, в интересах быстрейшего роста мировой культуры, чтобы эта энергия развивалась нормально, втекала в жизнь — на счастье и радость нам — при условии наибольшей свободы.

	Моє знання російської народності та знайомство з її історією не дають мені певності в тому, що ця народність володіє винятковими талантами в справі державного будівництва.
	Мое знание великорусской народности и знакомство с ее историей не дают мне уверенности в том, что эта народность обладает исключительными талантами в деле государственного строительства.

Найкраща втіха, найбільша радість у житті — відчувати себе потрібним і близьким людям.

	На кареті минулого нікуди (далеко) не заїдеш.
	В карете прошлого никуда (далеко) не уедешь.

В основі мистецтва знаходиться боротьба за чи проти.

Байдужого мистецтва — нема й не може бути.

Мистецтво ставить за мету прибільшити хороше, щоб воно ставало ще кращим, прибільшити погане… — щоб воно викликало відразу.

Під красою розуміють таке поєднання різних матеріалів, — а також звуків, фарб, слів,— яке надає створеному, зпрацьованому майстром форму, що діє на почуття й розум, як сила, що викликає в людях подив, гордість і радість…

Спрощення — це штучність, і, отже, фальш, а простота — справжнє мистецтво.

Треба жити, закохавшись у щось тобі недоступне. Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору.

Про Горького

	Навряд чи в нашій літературі можна знайти твір, який витримав би стільки видань, як «Буревісник» Горького. Його передруковували в кожному місті, він поширювався в примірниках, надрукованих на гектографі і на друкарській машинці, його переписували від руки, його читали й перечитували в робочих гуртках і в гуртках учнів. Імовірно, тираж «Буревісника» в ті роки [після 1901 р.] дорівнював кільком мільйонам.
	Вряд ли в нашей литературе можно найти произведение, которое выдержало бы столько изданий, как «Буревестник» Горького. Его перепечатывали в каждом городе, он распространялся в экземплярах, отпечатанных на гектографе и на пишущей машинке, его переписывали от руки, его читали и перечитывали в рабочих кружках и в кружках учащихся. Вероятно, тираж «Буревестника» в те годы равнялся нескольким миллионам.
	— Омелян Ярославський, російський комуністичний діяч (Ем. Ярославський. Революционный путь Горького. — М.— Л., 1933. — С. 8—9)

Джерела

• Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
• Горький, Максим. О русской интеллигенции и национальных вопросах. (Ответ на анкету «Украинской жизни») // Украинская жизнь. — М., 1912. — № 9. — С. 7-15.
• Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. – Москва, 1955. – 668 с.
• Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969.