Маргарян Андранік Наапетович

Андранік Наапетович Маргарян (вірм. Անդրանիկ Մարգարյան; 12 червня 1951 — 25 березня 2007) — вірменський політичний і державний діяч, прем'єр-міністр Вірменії з 2000 до 2007 року.

Маргарян Андранік Наапетович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«Тобто якщо брати фактично, то Вірменія торгує і з Азербайджаном, і з Туреччиною... У будь-якому випадку торгівля ведеться, і тут зазнають збитків як вірменські, так і азербайджанські підприємці, тим самим збагачуючи посередників». — про відсутність економічних відносини Вірменії з Азербайджаном та з Туреччиною в інтерв'ю інформагентству "Регнум" "Армения торгует и с Азербайджаном", заявляет премьер-министр Армении Андраник Маргарян (2003 року)

«Жодної реакції з їхнього боку не було». — про повідомлення керівництву Азербайджану про готовність відкрити на вірмено-азербайджанському кордоні митний пункт в інтерв'ю інформагентству "Регнум" "Армения торгует и с Азербайджаном", заявляет премьер-министр Армении Андраник Маргарян (2003 року)

«Справді, сьогодні існують непрості питання у російсько-грузинських відносинах, але ми впевнені, що ресурс врегулювання відносин між Москвою та Тбілісі далеко не вичерпаний… Ми зацікавлені у якнайшвидшому вирішенні проблемних аспектів російсько-грузинських відносин, оскільки співпраця між Росією та Грузією є однією із важливих компонентів стабільності у нашому регіоні, без якого важко уявити здійснення взаємовигідних регіональних економічних проектів». — про те, що Єреван бажає бачити покращення у російсько-грузинських відносинах в інтерв'ю російській газеті «Комерсант» [ ] (30 листопада 2006 року)

«Як ви знаєте, 2006 був оголошений Роком Вірменії в Росії. У січні під час урочистого відкриття Року наші президенти висловили побажання, щоб Рік Вірменії в Росії став реальним кроком, спрямованим саме на нарощування нашого партнерства. Сьогодні ми можемо впевнено констатувати, що він відбувся і став ще однією знаменною віхою в історії вірмено-російських відносин. Дружба, що йде в глибину століть, і традиційно склалися непорушні зв'язки вірменського і російського народів, стрижнем яких у всі часи була духовна спільність, стала тією міцною основою, на якій динамічно і конструктивно розвиваються союзницькі відносини між нашими державами. Я сподіваюся, що Рік Вірменії дав можливість росіянам відкрити для себе сучасну Вірменію з її потенціалом та можливостями. Наша держава сьогодні впевнено прагне майбутнього, враховуючи сучасні реалії і водночас зберігаючи свої вікові національні традиції. У рамках Року було проведено наукові конференції, бізнес-форуми, спільні дослідницькі програми, виставки, концерти. Налагоджуються та розвиваються міцні зв'язки між областями Вірменії та регіонами Росії, що найкраще знайшло своє вираження і протягом Року. Відбулися Дні Вірменії у Ростовській, Астраханській, Самарській, Свердловській областях та інших регіонах Росії. Ці заходи дозволили збагатити вірмено-російське багатопланове співробітництво, відкрили добрі перспективи для взаємовигідного поєднання наших торговельно-економічних, освітніх, наукових та культурних потенціалів. З'явилися нові можливості для широких контактів між науковцями, діячами культури, представниками ділових кіл та молоддю. У сучасному світі в основі довгострокового взаємовигідного партнерства, поряд із політичними, лежать і економічні взаємини. Росія є найбільшим торговельно-економічним партнером Вірменії. Одночасно хотів би зазначити, що в цій сфері все ще є невикористані можливості, і в цьому напрямі необхідно вжити активних взаємних кроків. Ми надаємо першочергового значення подальшому розвитку співробітництва з Російською Федерацією у таких галузях, як енергетика, металургія, транспорт, хімія та інші. Особливо приємно, що урочиста церемонія закриття Року Вірменії проходить у дивовижному за красою місті - Санкт-Петербурзі, яке є одним із найбільших світових культурних центрів, які притягують до себе своєю особливою теплотою та духовною атмосферою. Культура нашого народу тісно переплітається із Санкт-Петербургом. З Північною столицею пов'язані імена цілої плеяди відомих вірменських вчених, художників та громадських діячів, таких як Орбелі, Папазян, князь Аргутинський та інші. У Росії живе найчисленніша у світі вірменська діаспора, яка формувалася протягом століть. На всіх етапах історії вірмени вносили свій посильний внесок у становлення та розвиток держави російського, в якому були всі необхідні умови для збереження національної самобутності, мови та культури. Ми впевнені, що й сьогодні проблеми та сподівання наших співвітчизників у Росії перебувають під пильною увагою її керівництва. Питанням нашої спільної відповідальності є виключення будь-яких проявів національної нетерпимості. У цьому контексті ми вкрай стурбовані випадками насильства, що почастішали, стосовно наших співвітчизників, які мали місце в Російській Федерації. Вірмени в Росії, як і росіяни у Вірменії, є носіями вікових традицій, тим міцним мостом дружби між двома країнами, який ми повинні всіляко зміцнювати та оберігати». — про закриття Року Вірменії у Росії в Санкт-Петербурзі в Катерининському палаці [ Андраник Маргарян: Исключение национальной нетерпимости - вопрос общей ответственности Армении и России] (2 грудня 2006 року)

Про нього

	«Андранік Маргарян став ключовою фігурою на вірменському політичному полі після теракту в парламенті 27 жовтня 1999 року, коли внаслідок вбивства прем'єр-міністра Вазгена Саркісяна та спікера Карена Демірчяна в країні утворився очевидний вакуум суспільної довіри до влади та сформувалося спільне нестабільне тло». — про роль Андраніка Маргаряна, який вступив на посаду прем'єра у 2000 році, коли країна ще не оговталася від шоку після вбивства восьми відомих вірменських політиків АРМЕНИЯ: СМЕРТЬ ПРЕМЬЕРА СОЗДАЛА ВАКУУМ ВО ВЛАСТИ (30 березня 2007 року)
	— політичний коментатор Аріса Казіняна