Маруся Звіробій

Мару́ся Степа́нівна Звіробі́й-Біле́нька, при народженні Олена Степанівна Самбул, відома як Мару́ся Звіробі́й; 25 березня 1978, смт Калинівка, Васильківський район, Київська область, УРСР) — українська волонтерка, контрактниця ЗСУ, інструкторка навчального центру десантно-штурмових військ, громадська діячка. Учасниця російсько-української війни (з 2014).

Маруся Звіробій

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Мій підрозділ створений у 2014 році на початку війни. Саме тоді я стала командиром добровольчого батальйону “Правого сектора”, який називався “Марусині ведмеді”. Чому така назва? Бо “Маруся” - це мій позивний, а перший бойовий командир, який на той час готував хлопців із мого підрозділу, мав позивний “Ведмідь”. Наші бійці з підрозділу їздили на підсилення до побратимів-добровольців та ЗСУ, де їх так і називали: “Ведмеді” приїхали. Чиї — Марусині. Так ця назва і закріпилася. Усю війну, тобто останні 8 років, я займаюся підбором, забезпеченням, злагодженням та навчанням таких груп. 2014-2015 роки ми працювали, як добровольці, а з 2016-го я пішла на контракт в десантно-штурмові війська, де вже офіційно готувала взводи контрактників на полігоні ДШВ. Назву закріпили в випускних документах, де наші вихованці зазначалися, як випускники експериментальної роти спецпідготовки «Марусині ведмеді»». — про “Марусиних ведмедів” та як вони з’явилися в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Підрахувати доволі складно, але мова йде про кілька тисяч громадян з початку війни. Це і добровольці, і цивільні, і військові. При навчальному центрі лише за рік ми випустили більше батальйона бійців окремими взводами в різні бригади ДШВ». — про приблизну кількість людей, яку змогли вишколити за роки війни в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Звісно, часу на підготовку менше в цих умовах. 24 лютого я не проходила службу і після перших же бомбардувань, відправивши родину в безпечне місце, стала до лав ТРО та почала набирати роту. Мали 55 бійців, тренувались під обстрілами, працювали в Подільському районі в співпраці з місцевою поліцією та СБУ по викликах на групи ДРГ, ставили свої блокпости, мінували підступи до Києва, набували бойового досвіду в Ірпені перед зачисткою міста. Графік був скажений, але “ведмеді” виконували всі поставлені керівництвом задачі. Не перебирали». — про перші дні після повномасштабного вторгнення рф в Україну в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Так, хлопці працювали в підсиленні братських батальйонів ТРО, страхували групи ГУР та ЗСУ, які зачищали місто та мікрорайони від ворога, були заручниками артилерійських дуелей, що дало можливість вишколити свої навички певним чином, зміцнити морально-психологічний стан. Звісно, із шаленими ризиками, але ж ризикували нарівно всі громадяни в ті дні. Тероборона стала унікальним явищем. Це люди, більшість з яких не служили раніше взагалі. І мені довелось добирати новий підрозділ “ведмедів”, забезпечувати, навчати так само, як ми це робили в десантно-штурмових військах. Бо на момент вторгнення росії в центральну частину України, всі, хто служили раніше, звісно оперативно долучились до своїх бригад. Але мати справу з повними новачками, знайти їм професійних інструкторів з усіх потрібних дисциплін і забезпечити боєздатність — це, якраз, моя професія. Тож черговий підрозділ молодих “ведмедиків”, добре попрацювавши в теробороні, згодом, коли зачистили Ірпінь, вирішили всім складом мобілізуватись в лави ДШВ. Зараз ці бійці, пройшовши ще додатково прискіпливу допідготовку для десантників, працюють на півдні держави. Все відбувається дуже швидко, за лічені тижні. Такий темп задає сама війна і ми не відстаємо, навпаки. Заряджені, вмотивовані бійці самі шукають можливості найоперативніше добратись до зведення рахунків з окупантами. Ми маємо втрату з початку війни, тому налаштовані всі на максимальне знищення ворога». — про роль тероборони на початку повномасштабного вторгення в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«От коли ми збиралися в ТрО з 24 лютого, там узагалі не було ні часу, ні можливостей для підготовки. Цивільним нульовим повидавали на руки автомати, кулемети, гранати, набої і, мені на питання, де їх тренувати, у відповідь показали той бік, з якого наступають росіяни, зі словами: «Марусь, дивись, орки там, от там і тренуйтесь». І це було на часі. Ми так і робили. Не нили і не жалілись. А під час таких «тренувань» в наш бік періодично летіли гради. Тож коли після ТрО ми прийшли в навчальний центр ДШВ, де тебе навчатимуть цілих 15 днів, і ти пристрілюєш автомат, тобі у відповідь нічого не летить — то це подарунок! Тому кожен мій боєць був за це лише безмежно вдячний навчальному центру, переклавши на себе особисто відповідальність у своїй непідготовленості за попередні воєнні роки». — про підготовку в перші дні після 24 лютого 2022 року в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«З бажанням держави зберегти генофонд нації. Адже, якщо вони не служили раніше, це означає, що на війні у них дуже високі ризики загинути. Саме тому оця категорія громадян не береться на службу під час загальної мобілізації». — про те, чому на мобілізували чоловіків у віці до 27 років у ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Це дуже філософське питання в умовах, коли йде скажена війна. Ну що ти зробиш, коли вона вже йде? Коли ми маємо більшість країни чоловіків, які не вважали за потрібне раніше до цього підготуватися? Ну що ти зробиш, як більшість громадян узагалі не вважали, що в країні йде війна? І що це не “їхня війна”? Тепер вже не можна навіть стверджувати, що хто готувався, той має більше шансів вижити — бо прильоти скажені! Нас утюжать і рівняють з землею тепер всіх — і тих, хто має досвід і воював, і тих, що ні. Тому зараз маємо, що маємо, і робити вже будемо, що зможемо. Думати треба було раніше. Щоб такого не допустити, то вся країна мала воювати. Бо я зараз як чую жінок, в котрих війна почалась з 24 лютого, а до того то не їхня проблема була — мене в таких випадках зло бере! Це значить, що коли в твій особистий город градом вшкварило — то чоловіки із усієї країни мають прийти і тебе рятувати, а коли так само прилітало жінкам в хати на Сході — то ти свого не відпускала, бо то не твоя війна. Це, знаєте, такий егоїзм і цинізм!» — про те, що варто робити вже зараз, аби наші війська обходилися меншими втратами в боях в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Я особисто ніколи не пробачу росіянам задуреного пропагандою всього мого життя. Молодші класи знаходились біля музею Леніна. Піонерія, галстуки, «щасліве» совєцке дитинство, від якого приховувалась ретельно вся правда про українців. Добре пам’ятаю, що таке рости в мілітарному вихованні, змагання зі стройової підготовки в третьому класі. В мене не було жодного шансу на Київщині познайомитись з живим творцем української історії, з бійцем УПА. Якось ми родиною випадково дізнались про те, що сусідка, бабуся, відбула термін в концтаборі, вона розповіла про це, лишень як вже при вільній Україні помирала. Бо боялась, аби за це дітей і внуків не переслідували. Всі, навіть, хто знав щось про переслідування, мовчали до смерті. І лише, дякуючи моїм вчителям в школі і українській літературі в шкільній програмі, ми, напівсовки, розуміли, що наша земля — це Україна, в складі чогось там пролетарського, але це Україна. Мабуть саме тому я тепер захищаю Україну, а не зову росію в гості. Бо, як не крути, освіта формує свідомість. А ті, в чиїх головах Совєцкий Союз довів свою справу до кінця — у яких “адрєс нє дом і нє уліца” - воюють зі мною із протилежного боку барикади, або репетують тут «какая разніца»». — про те чого ніколи не пробачить росіянам в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Як тільки переможемо, заберу своїх дітей і десь поїду з ними відпочити. Я не бачила їх з 24 лютого — відправила всю родину з дому і знову пішла на службу Батьківщині. Мені було б перед дітьми соромно злякатись чи втекти. Не розумію, як можуть так робити чоловіки. Впевнена, що наша перемога настане швидше, якщо всі братимуть участь в обороні. Кожен громадянин щоденно має ставити собі питання: що я особисто роблю в цю хвилину для того, аби Україна перемогла у війні? Чим я допомагаю, допоки співвітчизники воюють за майбутнє моїх дітей, просять про допомогу, гинуть в кровопролитних боях? Я зараз їм допомагаю? Якщо ні, то хто я тоді для своєї держави? І чи маю я моральне право на мир? Якщо от тебе не бомблять і ти просто сидиш чекаєш, коли для тебе без тебе переможуть — то ти сміття, а не громадянин». — про те, що зробить одразу після Перемоги в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу Маруся Звіробій, військовослужбовець десантно-штурмових військ ЗСУ (16 травня 2022 року)

«Що б вам не розповідали, але без забезпечення жоден, навіть найталановитіший генерал, війну не виграє. А забезпечити ресурс для ведення війни, це завжди відповідальність політиків. Або їх провина, у випадку здачі територій. Бо ще жодна саперна лопатка, хоч би на якій мотивації, танків не зупинила. І кількістю мобілізаційних голів це не поправиш». — про ситуацію на Покровському напрямку Готувала добровольців ще з часів АТО. Де зараз волонтерка та військова Маруся Звіробій (25 листопада 2024 року)

«Впевнена, що наша перемога настане швидше, якщо всі братимуть участь в обороні. Кожен громадянин щоденно має ставити собі питання: що я особисто роблю в цю хвилину для того, аби Україна перемогла у війні? Чим я допомагаю, допоки земляки воюють за майбутнє моїх дітей? Якщо тебе не бомблять і ти просто сидиш чекаєш, коли для тебе без тебе переможуть – то ти сміття, а не громадянин». — про те, що влада має працювати із населення і кожен українець має докладати максимум зусиль до наближення перемоги Готувала добровольців ще з часів АТО. Де зараз волонтерка та військова Маруся Звіробій (25 листопада 2024 року)