Мишкін Іполит Микитович
Іполит Микитович Мишкін (рос. Ипполит Никитич Мышкин, 1848 — 1885) — російський революціонер-народник.
Іполит Мишкін | |
Цитати
ред.Я пристаю на думку, що для революціонера у теперішній час немає потреби закінчувати курс у державній школі. Через те, що цей погляд накликав на нас чимало нарікань з боку певної частини суспільства, я вважаю за можливе пояснити, які причини довели мене до такого, що здається багатьом безрозсудним, погляду. Я запропонував, що, якби зараз Росія перебувала під татарським ярмом, якби у всіх містах на гроші, зібрані у вигляді данини з російського народу, існували татарські школи, в яких би читалися лекції про чесноти татар, про їх блискучих військових подвигах… якби в таких школах доводили право татар володіти російською народом і якби все вчення в них було направлено до того, щоб створити з російської молоді ревних і покірних слуг татарських ханів, то постає питання: чи була б необхідність для російської молоді закінчувати курс у подібних школах і присвячувати всі свої сили своїми звісним ворогам? Я вважаю, що ні. Точно так само і для революціонера немає ніякої необхідності закінчувати курс у державних школах, тому що… втім, мабуть, я утримаюся від закінчення цієї фрази через побоювання бути зупиненим і усуненим. |
|||||
Я разделяю тот взгляд, что для революционера в настоящее время нет надобности оканчивать курс в государственной школе. Затем, так как этот взгляд навлек на нас немало нареканий со стороны известной части общества, то я считаю себя вправе объяснить, какие причины довели меня до подобного, кажущегося многим безрассудным, взгляда. Я предложил, что, если бы в настоящее время Россия находилась под татарским игом, если бы во всех городах на деньги, собранные в виде дани с русского народа, существовали татарские школы, в которых бы читались лекции о добродетелях татар, об их блестящих военных подвигах… Если бы в таких школах доказывалось право татар владеть русским народом и если бы все учение в них было направлено к тому, чтобы создать из русской молодежи ревностных и покорных слуг татарских ханов, то спрашивается: была ли бы необходимость для русской молодежи оканчивать курс в подобных школах и посвящать все свои силы отъявленным врагам своим? Я полагаю, что нет. Точно так же и для революционера нет никакой необходимости оканчивать курс в государственных школах, потому что… впрочем, пожалуй, я воздержусь от окончания этой фразы из опасения быть остановленным и удаленным. | |||||
— із промови на «Процесі 193-х», 15 листопада 1877[1] |
…Поганий той рай, у який женуть на ланцюгу з жандармами; погані ті пастирі, які не вміють здобути поваги пастви… погані ті захисники євангелія, любові, які погрожують невіруючим їм в'язницею та Сибіром![2] |
|||||
…Плох тот рай, в который гонят на цепи с жандармами; плохи те пастыри, которые не умеют снискать уважения пасомых… плохи те защитники евангелия, любви, которые грозят не верующим им тюрьмой и Сибирью! | |||||
— із заяви обер-прокуророві, 1876 |
Примітки
ред.- ↑ Речь И. Н. Мышкина на заседании Особого присутствия правительствующего Сената (процесс «193-х»). Архів оригіналу за 2017-08-05. Процитовано 2018-02-08.
- ↑ Гернет М. Н. История царской тюрьмы: в 5 т. Т. 3. 1870-1900. — 3-е изд. — Москва: Гос. изд-во юр. лит., 1961. — С. 82.