|
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.[1]
|
|
|
|
|
|
— Яка погана, — Муха каже, —
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже…
Мені б отак — змарніла б я.[1]
|
|
|
|
|
|
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі, —
Не те що клопоти у полі
І праця бідная твоя![1]
|
|
|
|
|
|
Та тільки он що я чувала,
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся, —
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь.[1]
|
|
|
|
|
|
Запевне, дурень дурня слуха…
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім![2]
|
|
|
|
|
Примітки
ред.
Муха й бджола // Українська література. 6 клас. Хрестоматія / Єременко О. В. — Київ: ФОП Співак В. Л., 2012. — С. 676–677. — (Lexis). — ISBN 978-617-686-008-2