Міжнародний жіночий день
Міжнародний жіночий день (англ. International Women's Day) — міжнародне свято, що відзначається щорічно 8 березня на знак вшанування руху за права жінок.
Цитати ред.
Боротьба за право жінок голосувати була загальнонаціональною і зростала. Це почалося з першої Конвенції про рівні права в Сенека-Фолс, штат Нью-Йорк, у 1848 році, яку очолювали Елізабет Кеді Стентон і Сьюзен Ентоні, на якій виступив Фредерік Дуглас, великий лідер негрів. Суфражисток висміювали, нападали натовпи, їм відмовляли в залах, арештовували за спробу проголосувати, їхні родини зрікалися. До 1904 року групи жінок-робітниць, особливо жінок-соціалісток, об'єдналися, щоб приєднатися до вимог голосування. Через два роки Міжнародний жіночий день народився в Іст-Сайді Нью-Йорка з ініціативи цих жінок, які вийшли на демонстрацію за виборче право.[1] |
|||||
| — Елізабет Герлі Флінн |
У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він усюди має бути старанно підготовлений. — Резолюція Другого світового конгресу соціалістичної партії.[2] |
|||||
| — Клара Цеткін (27 серпня 1910) |
23 лютого (8 березня) був Міжнародний жіночий день, і були передбачені збори та акції. Але ми не уявляли, що цей «Жіночий день» почне революцію. Революційні дії були передбачені але без дати. Але вранці, незважаючи на накази, текстильні робітники залишили свою роботу на кількох фабриках і послали делегатів просити підтримки страйку... що призвело до масового страйку... всі вийшли в вулиці.[3] — про початок Лютневої революції 1917 року в Росії. |
|||||
| — Лев Троцький |
Жінки Петрограда першими вийшли на вулиці. 8 березня (23 лютого за старим стилем) 1917 року, у Міжнародний жіночий день, вони залишили черги гастрономів і вийшли на демонстрацію з гаслом: «Хліба! Геть війну! Геть абсолютизм!» Одночасно страйкували робітники найважливішого збройового заводу — Путиловського. Протягом наступних кількох днів кількість страйкарів і демонстрантів лавиноподібно зросла. Почалася революція.[4] |
|||||
| — Арнольд Райсберг, австрійський історик (1954) |
Правозахисні групи в усьому світі відзначають Міжнародний жіночий день (IWD)... оскільки вони вшановують досягнення жінок і закликають до рівності. Але для події, яку підтримують міжнародні неурядові організації та великі світові корпорації, декого може здивувати те, що IWD народився з соціалістичного руху США на початку 20-го століття. У 1909 році Соціалістична партія Америки організувала в Нью-Йорку марш на честь страйку швейних робітників минулого року. Партія назвала це Національним жіночим днем, і жінки, організовані групою, демонстрували за кращу оплату праці та умови праці, а також за право голосу... Соціалістична партія продовжувала проводити святкування жіночого дня в останню неділю лютого протягом наступних кількох років, і газети тієї епохи згадували Міжнародний жіночий день 27 лютого 1910 року — коли тисячі жінок, організованих соціалістичним рухом, зібралися в Карнегі-Холі... Європейські жінки тим часом відстоювали подібні ідеали... IWD, отже, 19 березня 1911 року вперше відзначався в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Жінки в цих країнах вимагали права голосу, обіймати державні посади та права працювати...[5] |
|||||
| — Маріса Тейлор (2015) |
Критика ред.
По-перше, я 10 років жила в Нью-Йорку, де не існує свята „8 Березня“. А, по-друге, я абсолютно сучасна жінка, без будь-яких гендерних забобонів. Вважаю, що у нас кожен день повинен бути святом. І не потрібно малювати на календарі червону вісімку, щоб з'явився привід купити собі квіти. Я мовчу про те, щоб чекати їх від когось. Якщо копнути глибше, то „8 Березня“ — це не просто жіночий день, це день жіночої солідарності, який був створений, щоб нагадати чоловікам про рівні права. А не для того, щоб примусити їх купити тюльпани й торт. Я емансипована жінка, яка не дотримується радянських традицій. І двох своїх синів до них, до речі, теж не привчаю.[6] |
|||||
| — Наталія Гоцій. |
Давайте нарешті позбудемося […] цього зневажливого 8 березня! І давайте перетворимо один жіночий день у році на 365 днів для людей, як жінок, так і чоловіків.[7] |
|||||
| — Аліса Шварцер, німецька журналістка і феміністка (2010) |
Жіночий день — одне з найбільш ідіотських свят. День роздумів і показу статистики про те, як погано живуть жінки. Ми сходимо з розуму. Мені не подобається, коли до мене так ставляться — хтось жінка, а хтось чоловік. Було б обурливо зробити День геїв, День чорношкірих. Це справжній сексизм, коли жінці доводиться почуватися гірше, тому що вона жінка.[8] |
|||||
| — Войцех Мазовецький, польський журналіст (2012) |
Примітки ред.
- ↑ Elizabeth Gurley Flynn, The Rebel Girl: An Autobiography, My First Life (1955)
- ↑ Сайт Gender Museum. Процитовано 8 березня 2011.
- ↑ 8th of March – International woman's day: in search of lost memory.
- ↑ Arnold Reisberg. Wladimir Iljitsch Lenin – der Führer des Weltproletariats. In: Weltall Erde Mensch. Ein Sammelwerk zur Entwicklungsgeschichte von Natur und Gesellschaft. Neufassung. Verlag Neues Leben, Berlin 1954, S. 317 f.
- ↑ The socialist roots of International Women’s Day, by Marisa Taylor, Aljazeera America, (8 March 2015)
- ↑ Дарина (2019-03-06). “Не святкую 8 Березня!”: Сергій Притула та інші зірки розповіли чому не відзначають Міжнародний жіночий день (uk). Процитовано 2019-03-09.
- ↑ Alice Schwarzer. 8. März – Pro & Contra: „Abschaffen!“ In: Frankfurter Rundschau, 8. März 2010, abgerufen am 8. März 2020.
- ↑ Wojciech Mazowiecki, Dzień Kobiet jak najszybciej skasować i zapomnieć. Nigdy więcej zwiędniętych goździków, gazeta.pl, 8 marca 2012