Наймичка (поема)

	Наймичка (поема)
	Стаття у Вікіпедії
	Роботи у Вікіджерелах

«Наймичка» — соціально-побутова поема видатного українського поета Тараса Шевченка.

Цитати ред.

Не лай мене; молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе.^[1]

Тяжко дітей годувати
У безверхій хаті,
А ще гірше старітися
У білих палатах,
Старітися, умирати,
Добро покидати
Чужим людям, чужим дітям
На сміх, на розтрату!^[2]

Чудно якось
Діється між нами!
Один сина проклинає,
З хати виганяє,
Другий свічечку, сердешний,
Потом заробляє
Та, ридаючи, становить
Перед образами —
Нема дітей!.. Чудно якось
Діється між нами!^[3]

Бо сказано: хто не лічить,
То той і не має.^[4]

Примітки ред.

↑ Наймичка, 2011, с. 323
↑ Наймичка, 2011, с. 324
↑ Наймичка, 2011, с. 326
↑ Наймичка, 2011, с. 329

Джерела ред.

Шевченко Т. Г. Наймичка // Кобзар. — Київ: Національний книжковий проект, 2011. — С. 322–340. — ISBN 978-966-339-882-2

[Наймичка—2011——323-1] Наймичка, 2011, с. 323

[Наймичка—2011——324-2] Наймичка, 2011, с. 324

[Наймичка—2011——326-3] Наймичка, 2011, с. 326

[Наймичка—2011——329-4] Наймичка, 2011, с. 329

[1]

[2]

[3]

[4]

Наймичка (поема)

Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах