Білоцерківець Наталка Геннадіївна

Ната́лка Генна́діївна Білоцеркі́вець (*8 листопада 1954, Куянівка) — українська поетеса і перекладачка.

Наталка Білоцерківець

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Плоде дівочих ночей, голуб'ятко, пташатко, надіє, квітко, стеблинко, росо усесвітніх пелюшок-лахміть — Пасторе вічних долин, Ти ж усміхнений хлопчик Марії! Не забувай, хто Ти є, озираючи зганьблений світ... — «Ніжки — пелюстки рожеві»

Постави цілість, виразу виразність, одвага жесту — оце твої можливість і дочасність, твій шлях протесту. — «Чин»

Це вже не просто слова — це та поезія без слів, де трава омива лезо небес. — «Ніж»

Це хлопчики, що приручають змій. Вони безстрашні, і вони співають, їх білі сорочки, неначе сніг над свіжою могилою, літають. Під чорним оксамитом їх штанців горять коліна, зідрані в походах на мармурових скелях. Голоси тонкі, але ще тонший чистий подих. — «Хор хлопчиків»

Цю схему, що нав'язують мені, я не люблю. За що її любити? За чорне листя і червоні квіти? За марну кров, пролиту, мов у сні? — «Вишивка»

Я також маю дві руки свої і зір, що гасне, дивлячись на Схід, і слух, що чує лиш слова Твої, як мушля чує корабельний слід. — «Де мушля, ніби вухо, на піску...»

Джерела

• Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 400 с. — ISBN 978-617-679-678-7