Наталія Тена
Наталія Тена (англ. Natalia Tena; нар. 1 листопада 1984, Лондон, Велика Британія) — британська акторка та музикантка іспанського походження.
| Наталія Тена | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Кожна робота різна. Тож до кожної ролі маю інший метод у певному сенсі. Наприклад, у деяких є екшен. Тоді створення персонажа великою мірою пов’язане з його тілесністю. В інших випадках є акцент, навколо якого будуєш свого героя. А буває, може допомогти думка: «Якби цей персонаж був твариною, як би він поводився»[1]. |
Кожна роль відрізняється. Залежить від режисера. Наприклад, над своїм першим іспанським фільмом «10 000 км» працювала з Карлосом Маркесом-Марсетом. Він дозволяв додавати все, що забажаємо. За місяць до зйомок багато репетирували та у процесі відкривали своїх персонажів. Загалом дуже сподобалося. Знайшла чудових друзів, з якими ми були схожі на кінематографічну родину в Барселоні[1]. |
Люблю всі жанри. Немає такого, який би я не дивилася або не насолоджувалася. Я думаю, що це трохи схоже на мою роботу. Якщо знімаєшся в романтичній комедії, то наступного разу, можливо, захочеш у науковій фантастиці чи бойовику. Те саме я відчуваю щодо перегляду. В одні дні хочу подивитися кіно про війну, в інші – комедію[1]. |
Серед глядачів фільму «10 000 км» була одна жінка, яка поділилася своєю історією. Сказала, що після перегляду перестала жити на відстані з хлопцем, тому що зрозуміла, що їхні стосунки можуть розірватися. Мене вразила її реакція. Бо вона фактично стала романтично. Подивилася кіно й вирішила: «Обираю кохання замість відстані»[1]. |
У Лондоні зіграла у фільмі «На даху». Це незалежна стрічка режисера Бена Хекінга. Про те, чи може кохання мати другий шанс у стосунках. Подивимось, як пройде. Сподіваюся, матиме успіх. Бо з незалежними фільмами ніколи не знаєш. Іноді вони тріумфують, а іноді ні. Тому що вкладати гроші в їх рекламу набагато складніше[1]. |
Я думаю, коли ти граєш, персонажі мають певний вплив на тебе. Тож приймаєш на себе деякі їхні риси[1]. |
Я обираю свої ролі, тому що саме їх і отримую. Передусім відвідую прослуховування. Основний вибір для актора – чи хоче проходити проби. Якщо йду туди, це означає, що хочу отримати цю роботу. Іноді ж не маю бажання, тому що мені нецікаво. Ну а потім беруся за проєкт, який мені пропонують. Тому що я вже раніше вирішила, що він мені потрібен[1]. |
Примітки
ред.
