Немирович-Данченко Володимир Іванович
Володи́мир Іва́нович Немиро́вич-Да́нченко (* 11 (23) грудня 1858 — † 25 квітня 1943) — російський театральний діяч, режисер, драматург і театральний критик, народний артист СРСР (1936).
| Володимир Немирович-Данченко | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Театр, як і всякий великий художник, повинні відгукуватися на благородний перебіг сучасного життя. Інакше він стане мертвою установою. |
|||||
Театр, как и всякий большой художник, должен отзываться на благороднейшие течения современной жизни. Иначе он станет мертвым учреждением.[1] |
Як прекрасні і високі думки, сказані бездарно, втрачають привабливість і силу, так дрібниці на віки віків залишаться дрібницями. |
|||||
Как прекрасные и возвышенные мысли, сказанные бездарно, утрачивают привлекательность и силу, так пустяки во веки веков останутся пустяками.[1] |
Режисер повинен померти в акторовi. |
|||||
Режиссёр должен умереть в актёре.[2] |
Виняткове щастя людини — бути при своїй постійній улюбленій справі. |
|||||
Исключительное счастье человека — быть при своём постоянном любимом деле.[3] |
Джерела
ред.- ↑ а б Записи с меткой «В. И. Немирович-Данченко»(рос.)
- ↑ Коллекция афоризмов(рос.)
- ↑ Исключительное счастье человека(рос.)
