Номан Челебіджіхан
Нома́н Челебіджіха́н (крим. Noman Çelebicihan; 1885—1918) — кримськотатарський політичний і державний діяч.
Челебіджіхан Номан | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Народе мiй, для тебе я жив…[1] |
|||||
Halqım, seniñ içün yaşadım men… |
На Кримському півострові ростуть різнокольорові троянди, лілії, тюльпани. І у кожної з цих витончених квітів є своя особлива краса, свій особливий ніжний аромат. Ці троянди, ці квіти — народи, що живуть в Криму: татари, росіяни, вірмени, євреї, німці та інші. Мета Курултаю — зібравши їх разом, скласти з них красивий і витончений букет, заснувати на прекрасному острові Крим справжню цивілізовану Швейцарію. Курултай думає не тільки про кримських татар, але про всі народи, які протягом століть по-братськи живуть разом з ними. Курултай запрошує їх працювати разом, і буде йти з ними пліч-опліч. Кримські татари будуть грати в цій справі не роль керівника, але роль зачинателя, ініціатора. — у програмній промові перед відкриттям Курултаю |
|||||
Qırım yarımadasında türlü renklerde bir çoq zarif güller, zanbaqlar, lâleler bardır. Ve bu lâtif ruh-i naz çeçeklerniñ episiniñ kendilerine mahsus bir güzelligi, özlerine mahsus lâtif qoquları bar. Bu güller, bu çeçekler Qırımda yaşağan milletler: tatar, rus, ermeni, yeudiy, nemse ve başqalarıdır. Qurultaynıñ maqsadı olarnı bir yerge toplap episinden bir güzel ve nefis buket yapmaqtır, güzel Qırım adasında aqiqiy medeniy bir İsviçre tesis etmektir. Tatar Qurultayı yalıñız tatarlarnı degil, asırlardan berli tatarlarnen beraber qardaşça yaşap kelgen diger milletlerni de tüşünmekte. Olarnı da işke davet eterek, olarnen qol-qolğa berip ketecektir. Tatar bu işte amir degil, belki bir müteşebbis, yalıñız bir teşebbüsçilik vazifesini icra etecektir.[2][3] |
Національна справа священна. Померти за націю — це найбільша честь, найбільша пошана…[4] |
Примітки
ред.- ↑ Народ мой, для тебя я жил..., islam.in.ua
- ↑ Ю. Къандым. Куреш мейданыны от басмаз… (Монография) - Симферополь, 2002 г. - 256 с. ISBN 966-8025-21-0
- ↑ Уперше текст промови опублікований в газеті «Міллет», номер за 13 листопала 1917 року.
- ↑ Умма. — 2019. — № 2. — С. 14.