Нізамі Гянджеві

Нізамі́ Гянджеві́ (перс. نظامی گنجوی; бл. 1141 — бл. 1209) — класик перської поезії, мислитель, один з найбільших поетів середньовічного Сходу, писав перською (на основі арабського алфавіту). Його спадщину цінують як національну в Ірані, Азербайджані, Афганістані й Таджикистані.

Нізамі Гянджеві

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

• Дні свої волочити без друга — найгірша є біда.

Душа гідна жалю, в якої друга нема.

• Закоханий сліпий. Та пристрасті зримі сліди

Ведуть його туди, де зрячі не змогли б зайти.

Буває, що любов мине сама,

Не зачепивш ні серця, ні ума.

• Слово, що йде від серця, проникає в серце.

• Щоб отримати скарби щастя, використай всесилля слів.

• Якщо часом жало горя уражає в груди,

Треба в ці дні броню терпцю, мій сину, не забути.

Література

• (рос.) Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 596.