Одинокий Юрій Дмитрович

Юрій Дмитрович Одинокий (18 грудня 1965, м. Київ, Українська РСР) — український театральний режисер, актор, Народний артист України (2017).

Одинокий Юрій Дмитрович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Коли я його запрошував на роль Роберта Локампа, то він ще не був міністром, а працював просто актором нашого театру після своєї першої каденції високопосадовця. Аж раптом Євген мені телефонує, що не зможе вчасно прийти на репетицію, бо його президент викликає. Я його привітав, хоча Євген заперечив: мовляв, ще рано. Однак я його запевнив: якщо перший викликає, то вже вчасно. Але після призначення на посаду міністра культури в Євгена майже не залишалося часу для репетицій, тож навіть з'явилася думка, щоб доручити роль на заміну ще одному артистові. Однак, Євген Нищук і Анжеліка Савченко в ролях Роберта Локампа і Патриції Хольман виглядають такою чудовою і гармонійною парою, що нікого іншого на їхньому місці уявити неможливо. Я їх призначив на ці ролі рік тому - 25 грудня, коли в театрі святкували моє 50-річчя. Тоді я попросив Анжеліку і Євгена стати поруч, і одразу сказав, що тільки вони будуть грати головні ролі в новому спектаклі «Три товариші». Інших кандидатур навіть не виникало. Тому вийшли з ситуації так: Євген після роботи в міністерстві приїздив увечері в театр, і ми працювали над постановкою. І з балетмейстером йому довелося теж репетирувати допізна. А перед виставою у нас було чимало проблем з точністю переходів, постановкою світла, інших суто театральних нюансів, і Євген знову засиджувався до ночі на репетиціях. А зранку знову йшов у міністерство. І ви самі бачите, скільки хорошого для культури в цілому він встигав зробити». — про спектакль "Три товариші", який привернув ще й тому, що головну роль у ньому грав міністр культури Євген Нищук в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Євгена завжди поважали в театрі. І не через його крісло міністра, а завдяки його чуйності. Наприклад, 3 грудня Остап Ступка грав у виставі «Весілля Фігаро» головну роль. І йому стало погано прямо на сцені. Тож довелося викликати швидку, яка госпіталізувала артиста. І тоді я зателефонував Євгену, який півтора року тому теж увівся в цей спектакль на роль Фігаро. А він у цей час брав участь у засіданні Кабінету міністрів, але приїхав терміново в театр і дограв другий акт вистави. Це ЧП в театрі, однак ніхто з глядачів не пішов. Я вивів Євгена на сцену, і він сказав: «Давайте помолимося, щоб Остап видужав», і відпрацював спектакль. А це ж який стрес для виконавця! Євген дуже відповідальний і вимогливий до себе. Тому це викликає повагу до нього, як людини, а не посадовця. І жодної пихатості. Усім допомагає, чим тільки може. І мене навіть дратує, скільки людей просить його підтримки. Краще б їх було поменше». — про те, чи змінилося ставлення акторів до Євгена Миколайовича, коли він репетирував з ними уже в статусі міністра в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Так, у Олексія Горбунова є своя музична група «Грусть пилота», і ми вирішили на цій основі створити літературно-драматичну композицію. У нас давно була ідея такої вистави. Ми про це говорили, ще коли Горбунов працював у Москві. Але після агресії Кремля він повернувся в Україну, і ми знову почали обговорювати постановку уже для української публіки. Спектаклі будуть показані 28 і 30 січня в Одесі й Києві. Ця робота вдалася не одразу: влітку ми працювали над постановкою «Остання стрічка Креппа» по Беккету, але потім Олексія запросили на зйомки, і у нас все зависло. Однак потім дуже швидко вдалося зробити «Чорну шкатулку» за творами Людвика Ашкеназі. Там теж йдеться і про війну, і про кохання. Це короткі оповідання про зовсім різних людей, які читає Олексій Горбунов. А потім співає відповідні пісні. Все дійство проходить під музику». — про спектакль «Чорна шкатулка» з Олексієм Горбуновим в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Не тільки у Львові. Вже були вистави в Миколаєві та Херсоні. А київську прем'єру хочемо зробити в Молодому театрі. Публіка сприймала спектаклі дуже емоційно. Багато людей плакали. Багато молоді приходить, хоча репертуар наче для старшого покоління. Потім дякують. Тобто, виставу сприймають дуже гарно». — про сприйняття публікою антрепризи в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«У театрі прижилися. Можливо, у них є вади у вимові, але ми над цим працюємо. Бо в театрі імені Франка завжди культивувалася класична українська мова, і корифеї ретельно за цим стежили. Я бачив, як Богдан Ступка слухав кожного актора і давав відповідні настанови: хто неправильно вимовляє, кого погано чути... Лесь Задніпровський - знавець класичної літературної мови. Олексій Богданович теж бездоганно володіє словом. Тож коли потрібно щось запитати, я звертаюся до них. Зрозуміло, що столична школа сильніша від регіональної. Але якщо актор потрапляє у мовне середовище, то швидко надолужує втрачене». — про те, як актори зі Сходу України прижилися в театрі в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Ні, не обов'язково. Національне - це світосприйняття. І театр сьогодні має бути патріотичним і справжнім. Бо цього потребують виклики часу. До нас на вистави часто приходять воїни АТО. Ми бачимо, як вони дивляться, як співпереживають героям постановок. Їхня подяка - дорогого варта». — про значення плекання національного мистецтва в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Я ще не готовий про це співати. Ми дуже дружили, і мені його шалено не вистачає. Але у нас в театрі на камерній сцені є покази записів вистав з Богданом Ступкою. Люди їх дивляться, і це дійсно присвята його пам'яті. Якби про Богдана Ступку п'єсу написали, то я б міг говорити про нову роботу його пам'яті. А ставити якісь спогади я не хочу». — про ставлення до померлого друга Богдана Ступки в інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Так, бо вона неправильна в своїй основі. Є художні керівники, які створили театри. Це Віталій Малахов, Едуард Митницький, Ірина Кліщевська... Як можна їх через п'ять років переобирати. Ще й вони мають право керувати театром не більше 10 років. Це повна нісенітниця. І ще: наш театр імені Франка -найкращий в Україні за всіма показниками. То навіщо тут експериментувати? Ламати те, що було надійно створено попередниками? Ця реформа штучна, нежиттєва». — про сприйняття театральної реформи, коли керівників закладів культури повинні призначати за конкурсом і лише на п'ять років у інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)

«Так, артистів це простимулювало б. Але я не бачив лінивих акторів, які б не хотіли працювати на сцені. У виставі «Три товариші» зайнято 74 артисти. І ніхто не виявив байдужості до роботи. Стимулювати акторів потрібно грошима. Можливо, ввести в театрі гонорарну систему для кількості виходів на сцену, тоді буде й справедлива оплата праці». — про контрактну систему, як стимул для акторів у інтерв'ю Укрінформу Юрій Одинокий, режисер Національного театру ім. І. Франка. Нищук репетирував до ночі, а зранку йшов у міністерство (21 січня 2017 року)