Ольга (княгиня)

правляча княгиня київська (945-964) та православна свята

О́льга (давньоскан. Helga, хрещене ім'я — Олена; нар. близько 910 — 11 липня 969) — руська княгиня, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому синові Святослав Ігорович, і фактичною правителькою Русі у 944—964 роках.

Ольга (княгиня)
St Olga by Nesterov in 1892.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

  •  

Бо як же можеш інших судити, коли сам зло чиниш?[1]"Житіє Ольги"

  — Анонім
  •  

Краще бо мені в чистоті померти й вóди ці мати замість труни, ніж дівочій [цноті] моїй бути порушеною.[2]Житіє св. Ольги

  — Святитель Димитрій Ростовський (Туптало)
  •  

Як ти мене хочеш узяти, ко охрестив мене сам і назвав мене дочкою? Адже в християнах нема такого закону — ти ж сам знаєш.[3]"Повість минулих літ"

  •  

Я, сину, бога пізнала і радуюся. Якщо й ти пізнаєш бога, то радуватися станеш.[3]"Повість минулих літ"

Бажання про похованняРедагувати

  •  

По смерті моїй не чини наді мною нічого з обрядів та забобонів поганських, але священик мій нехай поховає тіло моє грішне за звичаєм християнським. I могили наді мною не треба насипати, ні тризни чинити. Але пошли золота багато до Царгорода, до святого патріарха, і хай той за душу мою грішну помолиться господу богу і накаже служби божі іншим священикам за мене служити і іншим милостиню дасть.[4]

Про княгиню ОльгуРедагувати

  •  

А був тоді цесарем Костянтин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця і вельми тямущу, здивувався цесар розумові її і розмовляв з нею, сказавши їй: "Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами".[3]"Повість минулих літ"

  Нестор Літописець
  •  

Благословенна ти єси в руських князях, бо возлюбила ти світло, а тьму облишиш. Благословлятимуть тебе сини руськії навіть в останньому покоління нащадків твоїх.[3]"Повість минулих літ"

  — Патріа́рх Поліе́кт
  •  

А ся ж блаженна Ольга з малих літ шукала мудрості, яка є лучче від усього на світі сьому, і знайшла вона перло многоцінне, що ним є Христос.[3]"Повість минулих літ"

  Нестор Літописець
  •  

Ся [Ольга] була передвісницею християнській землі, яко вранішня зоря перед сонцем і яко зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць, уночі. Так ся між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням, а ся омилась святою купіллю, скинула з себе гріховну одіж ветхого чоловіка Адама і в нового Адама втілилась, що ним є Христос.[3]"Повість минулих літ"

  Нестор Літописець
  •  

Мала обличчя гарне і мудріша всіх дівчат варязьких та руських, отже, не було їй рівної, а до того чистоту вельми любила, хоч і закону не знала.[1]"Житіє Ольги"

  — Анонім
  •  

Ольга в наших переказах стала типом, взірцем хитрої княгині...[5]"Ілюстрована історія України"

  Михайло Грушевський

ПриміткиРедагувати

  1. а б Анонім. Житіє Ольги
  2. Святитель Димитрій Ростовський (Туптало). Житіє св. Ольги. Процитовано 2021-10-16.
  3. а б в г д е Нестор Літописець. Повість минулих літ
  4. https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/zhitiie-knyagini-olgi
  5. Михайло Грушевський. Ілюстрована історія України. — Київ — Відень: 1921.