Ольга (княгиня)
О́льга (давньоскан. Helga, хрещене ім'я — Олена; нар. близько 910 — 11 липня 969) — руська княгиня, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому синові Святослав Ігорович, і фактичною правителькою Русі у 944—964 роках.
| Ольга (княгиня) | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
Бо як же можеш інших судити, коли сам зло чиниш?[1] — "Житіє Ольги" |
|||||
| — Анонім |
Краще бо мені в чистоті померти й вóди ці мати замість труни, ніж дівочій [цноті] моїй бути порушеною.[2] — Житіє св. Ольги |
|||||
| — Святитель Димитрій Ростовський (Туптало) |
Як ти мене хочеш узяти, ко охрестив мене сам і назвав мене дочкою? Адже в християнах нема такого закону — ти ж сам знаєш.[3] — "Повість минулих літ" |
Я, сину, бога пізнала і радуюся. Якщо й ти пізнаєш бога, то радуватися станеш.[3] — "Повість минулих літ" |
Бажання про поховання ред.
По смерті моїй не чини наді мною нічого з обрядів та забобонів поганських, але священик мій нехай поховає тіло моє грішне за звичаєм християнським. I могили наді мною не треба насипати, ні тризни чинити. Але пошли золота багато до Царгорода, до святого патріарха, і хай той за душу мою грішну помолиться господу богу і накаже служби божі іншим священикам за мене служити і іншим милостиню дасть.[4] |
Про княгиню Ольгу ред.
А був тоді цесарем Костянтин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця і вельми тямущу, здивувався цесар розумові її і розмовляв з нею, сказавши їй: "Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами".[3] — "Повість минулих літ" |
|||||
| — Нестор Літописець |
Благословенна ти єси в руських князях, бо возлюбила ти світло, а тьму облишиш. Благословлятимуть тебе сини руськії навіть в останньому покоління нащадків твоїх.[3] — "Повість минулих літ" |
|||||
| — Патріа́рх Поліе́кт |
| — Нестор Літописець |
Ся [Ольга] була передвісницею християнській землі, яко вранішня зоря перед сонцем і яко зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць, уночі. Так ся між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням, а ся омилась святою купіллю, скинула з себе гріховну одіж ветхого чоловіка Адама і в нового Адама втілилась, що ним є Христос.[3] — "Повість минулих літ" |
|||||
| — Нестор Літописець |
Мала обличчя гарне і мудріша всіх дівчат варязьких та руських, отже, не було їй рівної, а до того чистоту вельми любила, хоч і закону не знала.[1] — "Житіє Ольги" |
|||||
| — Анонім |
Ольга в наших переказах стала типом, взірцем хитрої княгині...[5] — "Ілюстрована історія України" |
|||||
| — Михайло Грушевський |
Примітки ред.
- ↑ а б Анонім. Житіє Ольги
- ↑ Святитель Димитрій Ростовський (Туптало). Житіє св. Ольги. Процитовано 2021-10-16.
- ↑ а б в г д е Нестор Літописець. Повість минулих літ
- ↑ https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/zhitiie-knyagini-olgi
- ↑ Михайло Грушевський. Ілюстрована історія України. — Київ — Відень: 1921.
