Юрій Клен

Юрій Клен (справж. О́свальд Бу́рґгардт (1891 — 1947) — український поет, перекладач, літературний критик.

Юрій Клен

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Веселий вересень у лісі
  Повісив ліхтарі,
  І сонце на злотистім списі
  Гойдається вгорі.

(Осінь // С. 59)

• І знов (на літа чи віки?)
  Зчорнілий край, дощами змитий,
  І над полями вітряки...
  Знов невідкличність і руїна...
  О, казнь незримої руки!
  О, ч е т в е р т о в а н а Вкраїно!

(Україна // С. 97)

«Попіл імперій» (1943—1947)

• Ми у руці тримаєм тільки зерна;
  гаїв не бачимо, що з них зростуть
  і зашумлять зеленим верховіттям.

(Попіл імперій // С. 132)

• Невже, часам віддавши тлінну дань,
  ніде ніщо не лишиться назавжди?
  А ми самі — лише прудкий потік
  химер, мінливих настроїв, уявлень?

(Попіл імперій // С. 133)

• Життя — як дим: його рука не вловить.
  Та знай: з усіх «сьогодні» і «тепер»
  лиш сила таємничої любові
  тебе несе до вічних стратосфер.

(Попіл імперій // С. 134)

• Всі сумніви навіки заспокоїв,
  хто добре політграмоту засвоїв.
  Як вільно й легко жити без думок,
  коли нам визначено кожний крок.

(Попіл імперій // С. 175—176)

• Вітаймо ж цю добу колонізацій,
  добу нечуваних екстермінацій,
  талантів, партій, напрямків і сект, —
  добу, що ліквідує інтелект.

(Попіл імперій // С. 176)

• Нехай мої часи були лихі,
  та не були вони такі ще підлі,
  такі до скарг і до благань глухі,
  і тих пісень, які вже всім набридли,
  від нас не вимагали владарі,
  не їздили на людях, як на бидлі.

(Попіл імперій // С. 194)

Джерело

• Клен, Юрій. Вибране / Упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Коваліва. — К.: Дніпро,1991. — 464 с.