Павлов Іван Петрович
Іва́н Петро́вич Па́влов (1849–1936) — російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; Нобелівська премія з фізіології та медицини «За роботу з фізіології травлення» (1904). Противник радянської влади.
| Павлов Іван Петрович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Будь-яка справа не йде без справжньої пристрасті й любові. |
Відпочинок — це зміна робіт. |
Тільки пусті люди не мають прекрасного й величного почуття батьківщини. |
Життя для тих красне, хто прагне до мети, якої постійно досягаєш, але вона все ще недосяжна. |
Щастя людини — десь між свободою і дисципліною. Одна свобода без суворої дисципліни і правила без почуття свободи не можуть створити повноцінну людську особистість. |
Моя віра — це віра в те, що щастя людству дасть прогрес науки. |
Той, хто хоче розвивати силу волі, повинен долати перешкоди. |
Радість, роблячи людину чутливішу до кожного биття життя, зміцнює тіло. |
Ми брали цуциків із одного помету, та розділяли їх: половину тримали із самого народження у клітці, іншій — надвалась повна свобода. Всі тварини першої групи були надзвичайно трусливими, тормозимими малійшими змінами обстановки. У іншої цього не було.[1] |
Академік Павлов зайнятий. Він помирає. — Ці слова приписують Іванові Павлову перед смертю[2] |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1036.
- Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 50.
