Чухрай Павло Григорович

Чухрай Павло Григорович — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінооператор. Лауреат Премії Ленінського комсомолу (1981). Народний артист Російської Федерації (2006). Кавалер ордена Пошани (2012). Лауреат багатьох російських і міжнародних фестивалів та кінопремій.

Чухрай Павло Григорович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Не належу до мистецтва як до спідниць. Ретро – це можна сказати про спідниці. Якби Льву Толстому, коли він писав «Війну і мир», поставили б питання про ретро, він би дуже здивувався. Я жив у тому часі, про який я розповідаю. Ретро це чи не ретро – для мене не має жодного значення. Часто запитують, чому 1962? Тому що у нас зараз схожий час і «закручуватимуть гайки», як у 62-му? Відповідаю: ви, мабуть, не дивіться телевізор? Це весь час відбувається і в 1962 році, і зараз. Дивно, що люди так реагують. Ігор Кваша мені розповідав — їхав він якось у вагоні з однією начальницькою жінкою та її чоловіком. Їй захотілося поговорити з людиною мистецтва. У розмові Кваша сказав, що Маяковський застрелився. Дама була вкрай здивована: "Як?!" А я ось так само почуваюся незручно, згадуючи про смерть генерала Рохліна, про самогубство маршала Ахромєєва, про самогубство Пуго і т. д. Потрібно лише трохи помозгувати на цю тему, і стає зрозуміло… Дивно, що весь час доводиться відповідати на політичні питання у зв'язку з цим фільмом. Адже я прагнув, щоб це було лише якимсь тлом, драматургічною даністю, не більше того… Розповідав про людей, людську історію на цьому тлі». — про відчуття сьогоднішнє життя і, про використання ретроантуражу ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)

«Мені завжди був цікавий цей актор у всіх своїх попередніх роботах. Він має характер, досвід радянських років, і багато речей йому розповідати не потрібно. Як виявилося, ми справді знайшли контакт і чудово один одного розуміли. Я ніколи не пишу для когось... Єдина людина, яка була в голові, — Андрій Панін. Коли писав його персонаж, мав на увазі саме цього актора. Хоча потім були сумніви через велику кількість ролей, зіграних ним у серіалах. Але впорався з роллю він просто блискуче. Це актор, для якого хочеться писати, тому що він зовсім не використаний діапазон». — про Богдана Ступку та його гра у фільмі "Водій для Віри" ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)

«Це зараз він модний. Коли ми вибрали його на цю роль, він ще не був таким, «Зірка» лише знімалася. Ми довго репетирували, а вже потім я переглянув фільми, в яких він грав. Коли писав цю роль, дуже шкодував, що Машков вже старий для неї. Те, як реагував глядач на Машкова у картинах, як реагує на нього жіноча аудиторія, вважаю важливим. Актор має викликати у глядача якісь почуття. Це важлива складова кіно, яка не повинна, звичайно, йти врозріз із задумом». — про актора Ігоря Петренка ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)

«Вони для мене не дуже важливі. Важливо, щоб картина жила, щоб її бачив глядач і не лише в нашій країні. Фестиваль у цьому сенсі дуже допомагає. «Злодій» не без участі преси став відомим у багатьох країнах. Може, я на цей фестиваль і не поїхав би, якби це не було важливо для продюсерів. Зовсім не впевнений, що ми щось виграємо. Не дуже приємно, але я готовий до цього. Що буде далі із картиною? Подивимося. Можливо, вона когось зацікавить. Я вам так скажу – фестиваль у Каннах, “Оскар” – це дуже важливо. А решта так собі. Хіба що Венеція, хоча ця картина не венеціанського фестивалю. Щоб моя картина претендувала на «Оскар» за найкращий зарубіжний фільм — по-перше, має бути сприятлива політична ситуація, а по-друге, дуже досвідчений продюсер». — про те, що важливіше зробити кіно, яке оцінить глядач, чи фестивальні нагороди теж важливі ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)

«Ми з Богданом на зйомках розмовляли виключно українською. У дитинстві я говорив українською дуже добре, до шести років зростав в українському селі. Це дуже важливий для мене етап біографії та внутрішнього світу. А якщо говорити про стан українського кіно, думаю, все налагодиться: з'являться кінотеатри, буде більше власної продукції, в ній виникне потреба, я переконаний у цьому. Все пов'язано, неможливо працювати у вакуумі». — про використання української мови ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)

«Є об'єктивний процес. Кіно 60-70-х було більше пов'язане з культурною традицією, ми не так були далекі від XIX століття. А головне, що і в Європі, і в Америці, і в Росії інтелігенція та інтелектуали відігравали велику роль у соціальному та політичному житті. Цей герой пішов. Нині час демократичніший — у сенсі рівня спілкування. Єдине сумне явище в сьогоднішньому кінематографі — коли нам показують «Володаря кілець», розрахованого на 11-річну дитину. Не тому, що масовий глядач – це підліток, а тому, що навіть у 30-річного глядача – інтелект, індекс переживань та роздумів падає. Суспільство перебуває на рівні інтелекту 14-річної дитини. Те, як американці сприймали війну в Югославії та Іраку, каже, що це загальний рівень падіння культури. Неприємно, але закономірно. Це відбувається. Я не роблю такі фільми, як робили Герман, Тарковський, — мені чужа ця мова, але їхні роботи — одні з моїх найулюбленіших. Коли кажуть, що якась картина — невдача Германа, вважаю, така невдача — це стеля, до якої нам ще зростатиме і ростиме». — про те, що являє собою сьогоднішній кінопроцес і в якому ключі він може розвиватися ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)

«Це просто - немає затребуваності. Іде школа, губляться традиції. Як тільки з'явиться затребуваність, з'явиться школа. Можливо, зовсім інша. Не можна не враховувати також впливу телебачення. Воно відібрало в кіно левову частку тієї ролі, яку кіно відігравало у соціальному та культурному житті суспільства. Телебачення має свою специфіку, свій підхід, свою динаміку, але поверхневий погляд. Це все речі, з якими доведеться миритись. Наступний крок – комп'ютер. Ще страшніше, бо це гра. Для глядача я маю на увазі. А що таке гра? Схема. Не страшно, коли вбивають. Не страшно, коли підривають. Якщо художник хоче, щоб суспільство думало, має бути інший погляд на все». — про радянське кіно, де була дуже жорстка сценарна школа, а в сьогоднішньому кіно відсутні мова, література ПАВЕЛ ЧУХРАЙ: «ПОЛИТИКА — ЛИШЬ ДРАМАТУРГИЧЕСКАЯ ДАННОСТЬ» (25 червня 2000 року)