Пані Метелиця

«Пані Метелиця», або «Баба Зима» (нім. «Frau Holle», відома також як «Фрау Гульда» чи «Фрау Голле») — німецька казка про чарівницю з колодязя, що винагороджує працелюбну дівчину і карає ліниву. Брати Грімм записали оповідку зі слів Генріетти Доротеї Вільд (1825 року вийшла заміж за Вільгельма Грімма) та помістили її до збірки «Дитячих та сімейних казок» (1812).

Пані Метелиця, ілюстрація Германн Фогель

Про пасербицю

Падчірка мусила виконувати всю хатню роботу, була попелюшкою в домі. Бідна дівчина щодня сиділа на шляху біля криниці й пряла доти, поки їй нитка порізала пальці до крові.

Дівчина в усьому догоджала старій, збивала їй подушки так сильно, що аж пір'я летіло, наче сніжинки, і тому жилося їй у старої дуже добре.

Про рідну дочку

Отож пішла ледарка до криниці, сіла та й пряде, а щоб починок був у крові, уколола собі пальця, усунувши руку в густий терен.

Дійшовши до печі й почувши, як хліб кричить: "Ох, витягни мене, витягни, бо згорю, я вже давно спікся!" - вона відповіла: "Тільки мені й охота бруднитися біля тебе!"

Незабаром дійшла вона до яблуні й, почувши, як та кричить: "Ох, обтруси мене, обтруси, мої яблука давно вже достигли!" - вона відповіла: "От не мала роботи! Ще якесь яблуко на голову мені впаде!" - і пішла далі.

Першого дня вона дуже старалася, слухалася пані Метелицю, коли та їй загадувала роботу, бо в неї тільки й думки було про золото, яке стара їй подарує. Але другого дня почала лінуватися, третього ще більше - навіть уставати вранці не захотіла. Вона й постелі пані Метелиці не постелила як слід, і подушок не позбивала, щоб аж пір'я летіло.

Про вдову та її дочок

Жила на світі одна вдова, і мала вона дві доньки. Одна з них, падчірка, була гарна й роботяща, а друга, рідна, гидка й лінива. Та вдова любила куди більше рідну доньку, хоча та була гидка й лінива.

Дівчина схилилася над криницею, щоб вимити починок, а він вислизнув із рук і впав у криницю. Падчірка гірко заплакала й побігла до мачухи та розказала про таке нещастя. А мачуха почала її лаяти на всі заставки й нарешті сказала: - Уміла вкинути починок, то зараз же лізь і дістань його.

..., і коли мачуха почула, як падчірка дослужилася до такого великого багатства, то аж загорілася бажанням добути таке щастя й своїй рідній, гидкій та ледачій, доньці.

Пані Метелиця

-А чого ти боїшся, люба дитино? Залишайся в мене, і якщо добре впораєшся з хатньою роботою, то й тобі добре буде. Найкраще дбай про постіль, стели якнайстаранніше та добре вибивай подушки, щоб пір'я летіло, - тоді на світі йтиме сніг, бо я ж пані Метелиця.

Півник

Кукуріку, кукуріку! Наша дівчина іде, - на ній золота без ліку. (про пасербицю)

Кукуріку, кукуріку! Наша ледащиця йде, - що брудна буде довіку. (про пасербицю)