Повня (гогр.) — одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць.[1]
|
Ідемо саньми до управителя лісів, панства С., на чай, а відти, вечором [увечері], у місячнім світі (тепер — повня) дорогою, що веде самим поважним лісом назад.[1]
|
|
|
|
|
|
|
— Ольга Кобилянська, III, 1956, 81
|
|
Місяця у повні — повний Місяця. Допитливість Іванова була невситима. ..Чому сонце сходить і чому заходить? Чому місяць буває то серпастий, то в повні?[1]
|
|
|
|
|
|
|
— Петро Колесник, Терен.., 1959, 7
|
|
Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли.. годинник закінчив вибивати дванадцяту. Була місячна повня.[1]
|
|
|
|
|
|
|
— Ярослав Галан, Гори.., 1956, 22
|
Примітки
ред.
- ↑ а б в г Редактори: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець. Словник української мови. Том 6, П — Поїти. К.: Видавництво «Наукова думка»,1975. — 686с.
- Редактори: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець. Словник української мови. Том 6, П — Поїти. К.: Видавництво «Наукова думка»,1975. — 832с.
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
