Полонізація
Полонізація (ополячення, зпольщення) — процес насаджування польської мови та культури населенню, що належить до іншої етнокультури, задля подальшої асиміляції.
Цитати
ред.…ті, хто писав тою [руською] мовою, належали звичайно до найнижчих і найбідніших верстов людности, які не придавали своїм писанням ніякої ваги і не пхалися з ними до друку або списували їх для власного вжитку, а всі вищі класи, отже, єрархія та василіяни, звичайно говорили і писали по-польськи (дехто, прим., Ігнат Кульчинський, що жив у Римі, також по-латині…), а тільки твори, призначені для широкої публіки, тобто для нижчого духовенства, писали по-церковному або мішаною церковноруською мовою.[1] — про стан руської (староукраїнської) мови в Речі Посполитій після Берестейської унії |
|||||
| — Іван Франко |
Школи української, своєї рідної нема. Дітей приходиться посилати до польського вчителя чи вчительки, що по більшости більше дбають о політику, о зпольщення дітей українських, ніж про освіту «мужицьких», «русинських», «гайдамацьких» дітей.[2] |
|||||
| — (газета «Наше життя», Холм, 1923, число 2) |
Примітки
ред.- ↑ Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 41.
- ↑ Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 93.
