Пострадянські держави

Пострадя́нські держа́ви, також пострадя́нський про́стір — журналістське кліше для позначення 15 країн, що раніше входили до Радянського Союзу як Радянські Соціалістичні Республіки та стали незалежними під час розпаду СРСР: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Естонія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна.

Пострадянські держави: 1 — Вірменія, 2 — Азербайджан, 3 — Білорусь, 4 — Естонія, 5 — Грузія, 6 — Казахстан, 7 — Киргизстан, 8 — Латвія, 9 — Литва, 10 — Молдова, 11 — Росія, 12 — Таджикистан, 13 — Туркменістан, 14 — Україна, 15 — Узбекистан.

Цитати

	Російсько-українська війна поклала край тій фантомній спільноті, яку досі називали пострадянським простором (post-Soviet space). Хоч формально ця назва стосувалася всіх колишніх радянських республік, але найчастіше так окреслювали територію трьох новопосталих після розпаду Союзу країн: Білорусі, України та Росії. При цьому поняттям «пострадянський» символічно підтримували тривання базового для радянської ідеології наративу «спільної колиски» і «трьох братніх народів». Із початком повномасштабного вторгнення цей наратив утратив своє значення, і виразно проявилася його імперська сутність. Не лише метафорично, а й реально в України відбирають її історію, культуру та право на самостійне існування. — Зі статті «Деколонізація і провінціялізація Европи: чи варто виходити поза «топографічну деколонізацію»?»//Часопис «Критика» №3–4, 2024 (c. 32–35)
	— Тамара Гундорова