Принципи економічної науки
Принципи політичної економії (нім. Grundsätze der Volkswirtschaftslehre; 1871) - книга австрійського економіста Карла Менгера, з якої почалася Австрійська школа економіки і отримала розвиток неокласична економічна теорія. Це був один із перших сучасних трактатів, який містив розвиток теорії граничної корисності.
Передмова. КАРЛ МЕНГЕР
ред.Написана Фрідріхом Гаєком.
- У першій частині його книжки, присвяченій теорії суб’єктивної цінності, що добре узгоджується з пізнішим викладом Візера, Бема-Баверка та інших, насправді є лише один основний момент, у якому теорія Менгера залишає серйозну прогалину. Теорію цінності навряд чи можна назвати повною і вона, звісно, ніколи не буде цілком переконлиовою, якщо не чітко пояснена роль, яку відіграють витрати виробництва (cost of production) у визначенні відносної цінності різних товарів. На початку свого викладу Менгер вказує, що бачить проблему, і обіцяє пізнішу відповідь. Але ця обіцянка так ніколи і не була виконана. Візерові залишалося розробити те, що пізніше стало відомим як принцип ціни вибору (opportunity cost) або «закон Візера», тобто принцип, згідно з яким цінність благ вищого порядку завжди і без винятків зумовлена цінністю благ нижчого порядку, для виробництва яких вони призначені. «Закон Візера», отже, показує взаємозв’язок між граничною корисністю і витратами виробництва. (С. 16)
Передмова. ВІД АВТОРА
ред.Частина перша. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО БЛАГО
ред.§ 1. Про сутність блага
ред.Для того щоб предмет став благом, або, іншими словами, для того щоб він набув характеру блага (Guterqualitat), необхідно щоб відбувся збіг наступних чотирьох умов: 1) людської потреби; 2) властивостей предмета, що роблять його придатним бути поставленим в причинний зв'язок з задоволенням цієї потреби; 3) пізнання людиною цього причинного зв'язку; 4) можливості розпоряджатися предметом таким чином, щоб дійсно вживати його для задоволення цієї потреби. Предмет тільки тоді стає благом, коли збігаються ці чотири умови, але якщо відсутня хоча б одна з них, то предмет ніколи не може стати благом.
§ 2. Про причинно-наслідкові зв’язки між благами
ред.§ 3. Закони, що керують характером блага
ред.Якщо встановлено, що наявність людських потреб, які підлягають задоволенню, є щоразу умовою блага як такого, то водночас ясним є те положення, що блага відразу перестають бути благами, як тільки зникають усі потреби, задоволенню яких вони до цих пір слугували, незалежно від того, чи можуть вони бути поставлені у безпосереднє або більш-менш опосередковане причинне співвідношення із задоволенням цих потреб. Ясним є саме те, що із зникненням відповідних потреб зникає уся основа того відношення, яке, як ми бачили, є джерелом сутності благ.