Марія Андрі́ївна Прокопець (нар. 27 листопада 1940, Хирів, Старосамбірський район Львівська область — 8 травня 2021) — українська поетеса.
|
Люблю тебе, мов матінку свою,
І звідусіль думками завжди лину,
Тобі любов безмежну віддаю,
Нескорена і горда Україно… — «Нескорена і горда Україно…»[1]
|
|
|
|
|
|
Воскресни в кожнім серці, Україно!
І освіти любов'ю й освяти
Усіх, хто блудить в темряві й невпинно
До пропасті сповзає з висоти. — «Воскресни в кожнім серці, Україно!»[2]
|
|
|
|
|
|
Нехай над світом завжди лине
Та давня слава України,
В котрій кипів до зради гнів
Нескорених її синів. — «Якщо кохаєш рідний край…»[3]
|
|
|
|
|
|
Та поки рабський дух витає
І меншовартість відчуває
У серці не один в цей час —
Ще воля не прийшла до Вас. — «Якщо кохаєш рідний край…»[4]
|
|
|
|
|
|
Оріть і сійте!
Божа Мати
Зібрать поможе врожаї.
До праці, поки ви живі!
Бо годі, годі, годі спати —
Уже господарем час стати
У ріднім краї назавжди. — «Якщо кохаєш рідний край…»[5]
|
|
|
|
|
|
О, Слово! Слово! Знайди силу
Розбурхати страшну могилу
Бездушності глухонімої,
Такої черствої і злої. — «На сторожі»[6]
|
|
|
|
|
|
Причастімось любов'ю, кохані —
Геть недоленько, сум і журба,
Лиш в святім розумінні й єднанні
Буде наша Вкраїна жива. — «Причастімось любов'ю…»[7]
|
|
|
|
|
|
Не прикриєш, тумане, хустиною тою
Цю розпуку в очах, і скорботу і біль,
Бо нема на землі українській спокою,
І байдужість усіх роз'їда, наче сіль. — «Ти не в силі, тумане…»[8]
|
|
|
|
|
|
Я не зраджу тебе, не покину,
Ані в радості, ані в журбі —
Бо це щастя любити Вкраїну,
Бо це щастя буть вірним її! — «Синьоока моя Україно»[9]
|
|
|
|
|
- ↑ Воскресни, 2001, с. 57
- ↑ Воскресни, 2001, с. 59
- ↑ Воскресни, 2001, с. 62
- ↑ Воскресни, 2001, с. 63
- ↑ Воскресни, 2001, с. 64
- ↑ Воскресни, 2001, с. 66
- ↑ Воскресни, 2001, с. 68
- ↑ Воскресни, 2001, с. 69
- ↑ Воскресни, 2001, с. 75
Воскресни в кожнім серці, Україно! / М. Яворський. — Дрогобич: Відродження, 2001. — 158 с. — ISBN 966-538-151-2
Стаття у Вікіпедії