Промінь смерті (фільм)
«Промінь смерті» (рос. Луч смерти) — чорно-білий німий радянський науково-фантастичний фільм-пригодницький фільм 1925 року, поставлений режисером Львом Кулєшовим.
Про фільм
ред.«Незважаючи на невдалий сценарій [...], „Промінь смерті” показовий виразною організацією знімального процесу і своєї кінематографічністю. У цьому плані в ньому багато що було зроблено вперше, і тому поява картини не пройшла абсолютно безслідно. В процесі її створення не лише ми, але й наші колеги навчилися професійному ремеслу». |
|||||
«Несмотря на неудачный сценарий [...], „Луч смерти” показателен отчетливой организацией съемочного процесса и своей кинематографичностью. В этом плане в нем многое было сделано впервые, и поэтому появление картины не прошло совершенно бесследно. В процессе ее создания не только мы, но и наши коллеги научились профессиональному ремеслу».[1] | |||||
| — Лев Кулєшов, режисер фільму |
«„Промінь смерті” [...] був прейскурантом-каталогом усіляких акторських трюків: майже справжніх бійок, переслідувань, угрузання в справжніх непрохідних болотах і т. п. - усе це було ретельно організовано, сміливо виконано і „жваво” змонтоване». |
|||||
«„Луч смерти” [...] был прейскурантом-каталогом всяческих актерских трюков: почти настоящих драк, преследований, увязания в подлинных непроходимых болотах и т. п. — все это было тщательно организовано, смело выполнено и „лихо” смонтировано».[2] | |||||
| — Лев Кулєшов, режисер фільму |
«„Промінь смерті” не був визнаний критикою як наша вдала робота. Його багато лаяли за відірваність від життя. Але для нас у „Промені смерті” було багато що знайдено: сцени революційної боротьби робітників, виконання головоломних трюків, робота з масовкою, переконливі бійки Фогеля і Пудовкина у справжніх засмоктуючих болотах, точна організація знімального процесу. Усе це було підтверджено любителями кіно, що проглянули фільм (без трьох загублених частин) у Парижі на сеансі „Сінематеки” в 1962 році». |
|||||
«„Луч смерти” не был признан критикой как наша удачная работа. Его много ругали за оторванность от жизни. Но для нас в „Луче смерти” было многое найдено: сцены революционной борьбы рабочих, выполнение головоломных трюков, работа с массовкой, убедительные драки Фогеля и Пудовкина в настоящих засасывающих болотах, точная организация съемочного процесса. Все это было подтверждено любителями кино, просмотревшими фильм (без трех утерянных частей) в Париже на сеансе „Синематеки” в 1962 году.».[3] | |||||
| — Лев Кулєшов, режисер фільму |
Примітки
ред.- ↑ Л. Кулешов, А. Хохлова. «Луч смерти» // 50 лет в кино. — Москва: Искусство, 1975. — С. 92. — 30000 прим.
- ↑ Л. Кулешов, А. Хохлова. «Луч смерти» // 50 лет в кино. — Москва: Искусство, 1975. — С. 93-94. — 30000 прим.
- ↑ Л. Кулешов, А. Хохлова. «Луч смерти» // 50 лет в кино. — Москва: Искусство, 1975. — С. 96. — 30000 прим.
Джерела
ред.- Л. Кулешов, А. Хохлова. «Луч смерти» // 50 лет в кино. — Москва: Искусство, 1975. — 303 с; 32 л. ил. с. — 30000 прим.
Посилання
ред.- «Промінь смерті» на сайті Internet Movie Database (англ.)
