Рей Бредбері

Рей Ду́ґлас Бре́дбері (англ. Raymond (Ray) Douglas Bradbury; 1920 — 2012) — американський письменник-фантаст, відомий за антиутопією «451 градус за Фаренгейтом», циклу оповідань «Марсіанські хроніки» і частково автобіографічним романом «Кульбабове вино». Традиційно вважається класиком наукової фантастики.

Рей Дуґлас Бредбері

Рей Бредбері (серпень 1975)

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати з творів

«451 градус за Фаренгейтом»

	Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперек — епіграф до роману
	— Хуан Рамон Хіменес

451° за Фаренгейтом — температура, при якій загоряється папір

	Це було б смішно, якби не було так серйозно.
	— Фабер

	Важко сказати, в який саме момент народжується дружба. Коли по краплині наливаєш воду в посудину, буває якась одна, остання крапля, від якої він раптом переповнюється, і волога переливається через край, так і тут у ряді добрих вчинків якийсь один раптом переповнює серце.
	— Монтег

	Врешті-решт, ми живемо у вік, коли люди вже не представляють цінності. Людина в наш час - наче паперова серветка: її виривають, викидають, беруть нову, виривають, кидають...Люди не мають свого обличчя.
	— Дядько Клариси Маклелан

	Ненавиджу римлянина на ймення Статус Кво ... - Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через 10 секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніше будь-якої мрії, створеної на фабриці і оплаченої грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою - такого звіра немає на світі. А якщо є, так він схожий на мавпу-лінивця, яка цілісінький день висить на дереві головою вниз, і все життя проводить в сплячці. До біса! Тряхни посильніше дерево, нехай ця лінива скотина трісне дупою об землю!
	— Дідусь Гренджера

	Насамперед ми повинні побудувати фабрику дзеркал. І в найближчий рік видавати дзеркала, дзеркала, нічого, крім дзеркал, щоб людство могло гарненько розглянути в них себе.
	— Гренджер

	А ще я думав про книжки. І вперше зрозумів, що за кожною з них стоїть людина. Людина думала, виношувала у собі думки. Витрачала безліч часу, щоб записати їх на папері. А мені це раніше і в голову не приходило.
	— Монтег

	У людини є одна чудова властивість: якщо доводиться все починати спочатку, вона не впадає у відчай і не втрачає мужності, бо вона знає, що це дуже важливо, що це варте зусиль.
	— Монтег

	Самі створюйте те, що може врятувати світ, - і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега.
	— Фабер

	Всьому свій час. Час руйнувати і час будувати. Час мовчати і час говорити.
	— Монтег

	Перш за все робота, а після роботи розваги, а кругом скільки завгодно, на кожному кроці, насолоджуйтеся! Так навіщо ж вчитися чому-небудь, окрім вміння включати рубильники, загвинчувати гайки, приганяти болти?
	— капітан Бітті

	Тепер вам зрозуміло ... чому книги викликають таку ненависть, чому їх так бояться? Вони показують нам пори на обличчі життя. Тим, хто шукає тільки спокою, хотілося б бачити перед собою воскові обличчя, без пор і волосся, без виразу.
	— Фабер

Розкручуйте людський розум в шаленому вихорі, швидше, швидше! - Руками видавців, підприємців, радіомовників, так, аби відцентрова сила викинула геть усі зайві, непотрібні шкідливі думки! — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад — не читати їх

	Коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди
	If you don't want a house built, hide the nails and wood. If you don't want a man unhappy politically, don't give him two sides to a question to worry him; give him one. Better yet, give him none

Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам'ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

Марсіанські хроніки

У нас, землян, є дар руйнувати велике і прекрасне. Якщо ми не відкрили сосисочної в Єгипті серед руїн Карнакського храму, то лише тому, що вони лежать на відшибі і там не розвернеш комерції

Ненавиджу це почуття правоти, коли в глибині душі я не впевнений, що правий.

... в мертвих містах чомусь хочеться говорити пошепки, хочеться дивитися на захід сонця.

Нині вночі в повітрі пахло Часом. Він посміхнувся, подумки оцінюючи свою вигадку. Непогана думка. А справді: чим пахне Час? Пилом, годинами, людиною. А якщо задуматися, який він - Час тобто - на слух? Він ніби вода, що струмує в темній печері, наче голоси, що кличуть, наче шерех землі, що сиплеться на кришку порожнього ящика, наче дощ. Підемо ще далі, запитаємо, як виглядає Час? Він точно сніг, безшумно летить в чорний колодязь, або старовинний німий фільм, в якому сто мільярдів осіб, як новорічні кулі, падають вниз, падають на ніщо. Ось чим пахне Час і ось який він на вигляд і на слух.

Коли тобі що-небудь втовкмачити в голову, починаєш брехати самому собі. Кажеш, що всі інші неправі, а ти прав.

У американців мистецтво завжди особлива стаття, його місце - в кімнаті дивакуватого сина нагорі. Решта приймають його, так би мовити, недільними дозами, дехто в суміші з релігією.

... Наука - дослідження дива, яке ми не в силах пояснити, а мистецтво - тлумачення цього дива. Вони не дозволяли науці знищити естетичне, прекрасне. Це ж все питання міри.

Шлюб навіть молодих людей робить старими, давно знайомими ...

Кульбабове вино

Кульбабове вино. Самі ці слова - точно літо на язиці. Кульбабове вино - спіймане і закупорене в пляшці літо.

Уперед за друзями, і геть ворогів! Такий був девіз цих чудових туфель. Час біжить надто швидко? Ти хочеш його наздогнати? Хочеш завжди бути прудконогий? Тоді придбай собі туфлі-легкоступи «Парра»! Легко-ступи «Парра»!

Спершу живеш, живеш, ходиш, робиш що небудь, а сам навіть не помічаєш. І потім раптом побачиш: ага, я живу, ходжу або там дихаю - ось це і є по справжньому в перший раз.

Дорослі та діти - два різні народи, ось чому вони завжди воюють між собою. Дивіться, вони зовсім не такі, як ми. Дивіться, ми зовсім не такі, як вони. Різні народи - «і один одного вони не зрозуміють».

... Візьми літо в руку, налий літо в келих - в самий крихітний, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток, піднеси його до губ - і по жилах твоїх замість лютої зими побіжить спекотне літо ...

Смерть - це коли він через місяць стояв біля її високого стільчика і раптом зрозумів, що вона ніколи більше не буде тут сидіти, не буде сміятися чи плакати

Людина живе в сьогоденні, будь то молоде сьогодення чи старе сьогодення; але іншого вона ніколи не побачить і не дізнається.

Так я і знала. Про жінку завжди пліткують, навіть якщо їй вже стукнуло дев'яносто п'ять.

Коли людині сімнадцять, вона знає все. Якщо їй двадцять сім і вона як і раніше знає все — значить, їй все ще сімнадцять

Перше, що дізнаєшся в житті, — це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, — це що ти, все той же дурень

Мені здається, як не приємно нам було зустрічатися в ці останні тижні, ми все одно більше не могли б так жити. Тисяча галонів чаю і п'ятсот штук печива - цілком достатньо для однієї дружби.

Усмішка

... люди ненавидять те м и н у л е, яке залишило їм самі уламки та руїни. Така вже людська вдача.

- А я кажу, буде. Хтось із доброю душею, що зможе повернути нам невелику частку цивілізації — таку, щоб ми могли жити в мирі…

На картині жінка спокійно й таємниче усміхалася до Тома, а він дивився на неї, і його серце ще дужче калатало в грудях, а у вухах бриніла незнана музика.

В його руці була У с м і ш к а. Том дивився на неї при блідому світлі, що лилося з нічного неба, і подумки знову й знову повторював: "Усмішка… Чарівна Усмішка…"

Він заплющив очі і навіть у темряві бачив перед собою Усмішку. Він бачив її, теплу та ніжну, і вві сні, коли весь світ затих і тільки місяць, спершу піднімаючись, а потім, уже над ранок, опускаючись, плив у холодному небі.

Інше

Люди просять мене пророкувати майбутнє, а я хочу всього лише запобігти йому.

Яблучко до яблучка, свояк свояка, психи теж кучкуються.

Чоловік в 17 років — ідіот, в 18 — бовдур, до 20 розвивається до придурка, в 25 він простак, в 30 — ні те ні се, і тільки до славного 40-річного віку стає звичайним дурнем.

Із інтерв'ю

Люди — ідіоти. Вони зробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на зразок айфона, не отримавши взамін нічого, крім кислого присмаку. Людству дали можливість відкривати просотри космосу, але воно хоче займатися споживанням — пити пиво і дивитися серіали

Жуль Верн був моїм батьком. Веллс — мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан — вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс — мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Воллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою

Все в цьому світі повторюється. Моє дитинство припало на Велику депресію, а глибока старість — на круту фінансову кризу. Ти дивишся в майбутнє і бачиш там химерні планети, нові космопорти і машини, що літають повітрям, а закінчується все падінням долара на біржі

Дев'яносто років — це зовсім не так круто, як я думав раніше… Сотня просто звучить солідніше. Уявіть собі заголовки у всіх газетах світу — «Бредбері виповнилося сто років!». Мені відразу видадуть якусь премію: просто за те, що я ще не вмер

Я не можу назвати письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити

Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі. Я б із задоволенням став першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь западину на планеті і назвати її на честь мене

Якби ми слухалися нашого розуму, в нас би ніколи не було любовних відносин. У нас би ніколи не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічні: «Щось не те відбувається» — або: «Вона мене кине» — або: «Я вже раз обпікся, а тому…» Дурниця це. Так можна впустити все життя. Кожного разу потрібно стрибати зі скелі та відрощувати крила на шляху донизу

Не думайте. Мислення – це ворог творчості. Це самосвідомість, і все, що є самосвідомим – досить паршиве. Ви не можете спробувати робити щось, ви просто повинні робити це.

Я знаю, що ви чули це тисячу разів. Але це правда – важка праця окуповується. Якщо ви хочете бути класним, ви повинні практикуватись, практикуватись, практикуватись. Якщо ви не любите щось, то не робіть цього.

Люди повинні навчати себе самі – ви можете отримати повну освіту без грошей. У свої 10 років я прочитав всі книги в бібліотеці, і написав тисячі історій.

Ви повинні стрибати зі скель кожен раз, і кожен раз будувати собі крила на шляху донизу.

Любов і є відповіддю на всі питання. Це єдина причина, щоб зробити що-небудь. Якщо ви не пишете оповідання, які ви любите, ви ніколи не зробите цього. Якщо ви не пишете розповіді, які люблять інші люди, ви ніколи не створите цього.

Наповніть свій погляд захопленням та живіть так, ніби на 10 секунд повинні померти. Побачте світ. Це фантастичніше, ніж будь-які мрії, зроблені на заводах.

Я думаю, що життя занадто серйозне, аби сприймати його всерйоз.

Див. також

• Усмішка (оповідання)